Головна сторінка

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!

Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Календар

22 січня

1561 — народився Френсіс Бекон, англійський філософ, письменник
1788 — народився Джордж Гордон Байрон, англійський поет
1839 — помер Степан Писаревський, український поет, драматург
1898 — помер Григорій Залюбовський, український етнограф, фольклорист, етнолінгвіст, письменник, громадський діяч
1918 — IV Універсал Української Центральної Ради проголосив Україну незалежною державою
1919 — Директорія УНР проголосила Акт злуки УНР та ЗУНР
1920 — померла Наталія Кобринська, українська письменниця, громадська діячка

Вибрана проза

Boa Constrictor. (Львів, 1907) Іван Франко
… — І чого вони хочуть від вас? — з острахом мовив Герман. — Що ви їм винні? — Вже що я їм винен, то я знаю і вони знають, — мовив Вольф — А ще сьогодня ми перебили їм торг. Не дарують вони менї, тай тебе коли зловлять, то буде біда. Але нехай буде, що буде, гроший наших не дістануть. І він виставив голову з ярка та почав роззирати ся довкола. — Мишкують за нами! — шепнув Германови. — Ади, бачиш? Герман і собіж прилягши до землї висунув голову з ярка і побачив на одній стежцї невиразну людську постать, що йшла досить швидко в напрямі до них. Глянувши в другий бік, він побачив другу подібну постать; у третім місцї видно було третю. Всї вони йшли з ріжних боків, манівцями і всї немов змовивши ся стягали ся на горб, на якому в укритю сидїли Вольф і Герман. — Бачиш? — шептав Вольф. — Добрий нюх мають собаки. Мусїв їм хтось доповісти, що бачив тебе. А може й із них котрий бачив, як ти йшов півперек поля. В тій хвилї з низу, де кінчив ся ярок, що починав ся у стіп ялицї, дав ся чути голосний свист; темні постатї, що з ріжних сторін ішли в напрямі до краю лїса, відповіли таким самим свистом. Не було нїякого сумнїву, що облава розпочала ся.

читати далі…

Вибрана поезія

Джордж Гордон Байрон

З чужого поля. (Київ, 1985)

Вона іде, її краса
Горить, мов зоря серед ночі;
І млу, і світлі небеса
Враз відбивають ясні очі;
Всю тихий блескіт осіня,
Якого шкода в сяйві дня.

Багато б з чарами тими
Чудовній вроді бракувало,
Коли б додати трохи тьми,
Коли б проміння не ставало
До тих живих, принадних рис,
Що дишуть з рамки чорних кіс.

Палає чоло та цвіте,
Усмішка вабить до кохання;
Усе засвідчує про те,
Що мук не зна її зітхання,
Що не ворушить серця дна
Ніяка думонька страмна.