Вибрана стаття
Зорови́й нерв (лат. nervus opticus) — II (друга) пара черепних нервів у людини та хребетних. Забезпечує здатність бачити. За функціональним поділом – нерв спеціальної соматичної чутливості (англ. special somatic afferent). Зважаючи на особливості мікро- та макроанатомії, зоровий нерв не є нервом у класичному розумінні цього слова, а радше частиною головного мозку, яка винесена на периферію. Так, він розвивається як виріст переднього мозку, покритий центральним мієліном та трьома оболонами, які покривають утвори ЦНС, між цими оболонами циркулює спинномозкова рідина. Зоровий нерв утворений аксонами гангліонарних клітин сітківки. Частина, яку можна побачити при огляді очного дна, називається диском зорового нерва (лат. discus nervi optici). Анатомічно утвір простягається від диска зорового нерва до перехрестя зорових нервів (лат. chiasma opticum), опісля віддає свої волокна зоровим шляхам (лат. tractus opticus). Кровопостачання складне, здійснюється в основному завдяки очній артерії (лат. arteria ophtalmica) та її гілкам.
Добра стаття
Конституція національно-культурної автономії українства на Далекому Сході — документ, що визначав права українців Далекого Сходу та умови їх самоорганізації та автономії. Була прийнята Другою сесією Української Далекосхідної Крайової Ради 30 травня 1919 року. Юрисдикція Конституції поширювалася на території Забайкальської, Амурської, Приморської, Сахалінської, Камчатської областей та Маньчжурії. Згідно з документом, українці Далекого Сходу визнаються частиною «особливої української самостійної нації». Всі вони належать до української національно-культурної автономії Далекого Сходу. Попри те, що документ не набрав чинности, його положення щодо української автономії були реалізовані у Конституції Далекосхідної республіки, що існувала у 1920—1922 роках під егідою більшовиків. Проте після включення держави до складу РСФРР проти українського руху почалися репресії, а українська національно-культурна автономія була скасована.
Вибраний список
.jpg)
Пам'ятники Григорію Сковороді — пам'ятники українському філософу і поету, встановлені в містах та селищах України, за кордоном, а також представлені в закладах чи колекціях. Перший пам'ятник Григорію Сковороді був виконаний Надією Крандієвською до 20-го листопада 1919 року для встановлення на Брянському вокзалі у Москві. Монумент з гіпсу був зруйнований через падіння частини п'єдесталу у день його встановлення. Кілька пам'ятників Сковороді створив Іван Кавалерідзе. Перший пам'ятник за його проєктом був відкритий 1922 року в Лохвиці Полтавської області до 200-річчя від дня його народження. Під час війни монумент, зроблений з бетону, був пошкоджений, але відновлений автором у бронзі у 1972 році.
.jpg)
