УЧАСТЬ УКРАЇНИ У ГААЗЬКІЙ КОНФЕРЕНЦІЇ З МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Гаазькі конвенції, учасницею яких є Україна

• Конвенція з питань цивільного процесу, 1954р.;
  Договірними Сторонами Конвенції є 45 держав. Для України Конвенція набула чинності 26.07.67 р.
• Конвенція про вручення за кордоном судових і позасудових документів у цивільних або комерційних справах, 1965р.;
  Договірними Сторонами Конвенції є 56 держав. Для України Конвенція набула чинності 01.12.2001 р.
• Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, 1970р.;
  Договірними Сторонами Конвенції є 44 держави. Для України Конвенція набула чинності 21.07.2001р.
• Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, 1961р.;
  Договірними Сторонами Конвенції є 92 держави. Для України Конвенція набула чинності 22.12.2003р.
• Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, 1980 р.;
  Договірними Сторонами Конвенції є 78 держав. Для України Конвенція набула чинності 01.09.2006р.
• Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, 1996 р.;
  Договірними Сторонами Конвенції є 14 держав. Для України Конвенція набуде чинності 1 лютого 2008р.;
• Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання, 1973 р.
  Договірними Сторонами Конвенції є 22 держави. Для України Конвенція набуде чинності 1 серпня 2009р.

Загальна інформація про Гаазьку конференцію

Що таке Гаазька конференція з міжнародного приватного права

Гаазька конференція з міжнародного приватного права (далі – ГКМПП або Конференція) є міжурядовою організацією, мета діяльності якої - робота над прогресивною уніфікацією норм міжнародного приватного права (стаття 1 Статуту ГКМПП).

ГКМПП була утворена у 1893 році.

У післявоєнний період, із встановленням більш тісних приватноправових зв’язків між державами, активізувалася і діяльність Гаазької конференції. З огляду на постійний характер Конференції, 15 липня 1955 року було ухвалено її Статут (далі – Статут).

Основна робота Конференції полягає у розробці багатосторонніх договорів (конвенцій) у різних сферах міжнародного приватного права, зокрема, міжнародного судового та адміністративного співробітництва, колізійного права щодо договорів, зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, аліментних зобов’язань, правового статусу та захисту дітей, правовідносин між подружжям, заповітів та нерухомості або довірчої власності; юрисдикції і визнання та виконання іноземних судових рішень.

Водночас, робота Конференції полягає не лише у розробці проектів конвенцій у сфері міжнародного приватного права, а й у сприянні кращому застосуванню чинних конвенцій (post-conventional service), а також співпраці з іншими міжнародними організаціями у галузі кодифікації міжнародного приватного права.

Гаазькою конференцією здійснюється тісне співробітництво з іншими міжнародними організаціями, такими як УНІДРУА, ЮНСІТРАЛ, в рамках яких розробляються міжнародні документи, що стосуються кодифікації питань міжнародного приватного права з метою вироблення спільних підходів та регулювання, а також вивчення взаємного впливу конвенцій, що розробляються цими організаціями.

Держави – члени Гаазької конференції

На сьогоднішній день ця міжнародна організація об’єднує 65 держав-членів (всі держави Європи, держави з Американського, Африканського та Азійського континентів, Австралія), а також з 3 квітня 2007 року Європейське Співтовариство.

Членами Гаазької конференції є наступні держави: Аргентина, Австралія, Австрія, Албанія, Республіка Білорусь, Бельгія, Болгарія, Бразилія, Боснія і Герцеговина, Канада, Чилі, Китай, Хорватія, Кіпр, Чеська Республіка, Данія, Єгипет, Естонія, Фінляндія, Франція, ФРН, Греція, Грузія, Угорщина, Ірландія, Ізраїль, Італія, Ісландія, Японія, Йорданія, Республіка Корея, Латвія, Люксембург, Литва, Малайзія, Мальта, Мексика, Монако, Марокко, Нідерланди, Нова Зеландія, Норвегія, Панама, Парагвай, Перу, Польща, Португалія, Румунія, Російська Федерація, Словацька Республіка, Сербія, Словенія, Іспанія, Південно-Африканська Республіка, Сурінам, Шрі-Ланка, Швеція, Швейцарія, Туреччина, колишня югославська Республіка Македонія, Україна, Великобританія, США, Уругвай та Венесуела.

Механізм функціонування Гаазької конференції

Конвенції приймаються на Дипломатичних сесіях Гаазької конференції, які відбуваються, як правило, раз на чотири роки.

Остання Двадцята Дипломатична Сесія завершилася у червні 2005 року схваленням 30 червня 2005 року Заключного Акту, яким було внесено зміни до Статуту Гаазької конференції.

За функціонування Конференції відповідає Рада з загальних справ і політики (до 2007 року Спеціальна комісія з загальних справ та політики), яка складається з усіх членів. Засідання Ради проводяться, як правило, щорічно. Рада забезпечує таке функціонування Конференції за допомогою Постійного бюро, діяльність якого вона спрямовує.

Щороку на засіданні Ради із загальних справ та політики Гаазької конференції на розгляд експертів виноситься оновлений Стратегічний план розвитку, що включає в себе опис напрямків діяльності Конференції на наступний рік .

Для забезпечення розроблення проектів конвенцій та вивчення питань практичного застосування існуючих Гаазьких конвенцій створені Спеціальні комісії.

На сьогодні утворено Спеціальні комісії щодо практичного застосування чинних конвенцій:

1. Конвенцій, що стосуються аліментних зобов’язань;

2. Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, про вручення документів за кордоном у цивільних або комерційних справах та про отримання доказів за кордоном у цивільних або комерційних справах (у 2004 році Україна взяла участь у засіданнях цієї Спеціальної комісії);

3. Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей;

4. Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення.

Участь України в ГКМПП

З 2002 року Україна - як спостерігач, а з 2003 року – як повноправний член організації бере участь у роботі Гаазької конференції з міжнародного приватного права (ГКМПП).

15 травня 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про прийняття Статуту Гаазької конференції з міжнародного приватного права".

3 грудня 2003 року депозитарію – МЗС Нідерландів – було передано грамоту про прийняття Україною Статуту цієї Організації і з цієї дати Україна набула повноправного членства в Гаазькій конференції з міжнародного приватного права.

16 липня 2004 року Указом Президента України №804/2004 Міністерство юстиції призначено Національним органом для сприяння контактам з Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права.

26 липня 2006 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про прийняття змін до Статуту Гаазької конференції з міжнародного приватного права", залучившись до процесу ухвалення Державами-членами Конференції змін до Статуту, з метою створення умов для членства Європейського Співтовариства у цій організації.

Законодавчі акти, що регулюють діяльність Гаазької конференції в Україні

СТАТУТ Гаазької конференції з міжнародного приватного права

Уряди нижчезазначених країн:

Австрія, Бельгія, Данія, Італія, Іспанія, Люксембург, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Федеративна Республіка Німеччина, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія та Японія,

з огляду на постійний характер Гаазької конференції з міжнародного приватного права,

бажаючи посилити цей характер,

вважаючи за доцільне з цією метою ухвалити Статут Конференції,

погодились про таке:

Стаття 1

Гаазька конференція має на меті прогресивну уніфікацію норм міжнародного приватного права.

Стаття 2

Членами Гаазької конференції з міжнародного приватного права є держави, які вже взяли участь в одній або декількох сесіях Конференції і які приймають цей Статут.

Будь-яка інша держава, участь якої з правового погляду є важливою для роботи Конференції, може стати членом. Питання про прийняття нових Держав-членів вирішується урядами Держав-членів за пропозицією одного або кількох з них більшістю поданих голосів протягом шести місяців з дати подання пропозиції урядам.

Вступ стає остаточним після прийняття заінтересованою державою цього Статуту.

Стаття 2А

Держави-члени Конференції під час проведення зустрічі із загальних справ та політики, у випадках, коли присутня більшість Держав-членів, можуть більшістю поданих голосів вирішити прийняти також як члена будь-яку Регіональну організацію економічної інтеграції, яка подала заявку на членство Генеральному секретарю. Посилання на членів відповідно до положень цього Статуту включають такі Організації, які є членами, за винятком випадків, коли чітко передбачено інше. Приєднання набуває чинності після прийняття Статуту відповідною Регіональною організацією економічної інтеграції.

Для того, щоб подати заявку на членство в Конференції, Регіональна організація економічної інтеграції повинна бути такою, яка заснована виключно суверенними Державами і якій її Держави-члени передали компетенцію з ряду питань, що належать до компетенції Конференції, зокрема повноваження приймати рішення, що є обов’язковими для її Держав-членів стосовно цих питань.

Кожна Регіональна організація економічної інтеграції, яка подає заявку на членство, повинна під час такої подачі подати заяву про компетенцію з визначенням тих питань, компетенцію стосовно яких їй передали Держави-члени.

Кожна Організація-член та її Держави-члени забезпечують здійснення повідомлення про будь-яку зміну стосовно компетенції Організації-члена або її членства Генеральному секретарю, який поширює таку інформацію серед інших членів Конференції.

Уважається, що Держави-члени Організації-члена зберігають компетенцію з усіх питань, передачі компетенції стосовно яких не була спеціально заявлені або повідомлені.

Будь-який член Конференції може звернутися до Організації-члена та її Держав-членів з проханням надати інформацію про те, чи має ця Організація-член компетенцію стосовно будь-якого конкретного питання, що розглядається Конференцією. Організація-член та її Держави-члени забезпечують надання цієї інформації на таке прохання.

Організація-член здійснює права членства на альтернативній основі зі своїми Державами-членами, які є членами Конференції, у рамках їхньої відповідної компетенції.

Організація-член з питань, що входять до її компетенції, під час будь-яких засідань Конференції, в яких вона вповноважена брати участь, може використовувати таку кількість голосів, яка дорівнює кількості її Держав-членів, які передали Організації-члену компетенцію з питання, що розглядається, і які мають право голосу та зареєструвалися на такому засіданні. Щоразу, коли Організація-член використовує своє право голосу, її держави-члени не голосують, і навпаки.

Термін "Регіональна організація економічної інтеграції" означає міжнародну організацію, яка заснована виключно суверенними Державами і якій її держави-члени передали компетенцію з ряду питань, зокрема повноваження приймати рішення, що є обов’язковими для її Держав-членів стосовно цих питань".

Стаття 3

Рада з загальних справ і політики (далі - Рада), яка складається з усіх членів, відповідає за функціонування Конференції. Засідання Ради проводяться, як правило, щорічно.

Рада забезпечує таке функціонування Конференції за допомогою Постійного бюро, діяльність якого вона спрямовує.

Рада розглядає всі пропозиції, що збираються включити до порядку денного Конференції. Вона на свій розсуд визначає заходи, яких необхідно вжити стосовно таких пропозицій.

Нідерландська Постійна урядова комісія, заснована Королівським Декретом від 20 лютого 1897 року для сприяння кодифікації міжнародного приватного права, після консультацій з членами Конференції, визначає дату проведення Дипломатичних сесій.

Постійна урядова комісія звертається від свого імені до Уряду Нідерландів для скликання членів. Голова Постійної урядової комісії головує на сесіях Конференції.

Чергові Сесії Конференції відбуваються, як правило, раз на чотири роки.

У разі необхідності Рада після консультацій з Постійною урядовою комісією може звернутися до Уряду Нідерландів з проханням скликати позачергову сесію Конференції.

Рада може проводити консультації з Постійною урядовою комісією з будь-якого іншого питання, що стосується Конференції".

Стаття 4

Постійне бюро знаходиться в Гаазі. Воно складається з Генерального секретаря та чотирьох секретарів, яких призначає Уряд Нідерландів за пропозицією Постійної урядової комісії.

Генеральний секретар і секретарі повинні мати відповідні знання в галузі права та практичний досвід. Під час призначення їх також ураховують різноманітність географічного представлення та правового досвіду.

Кількість Секретарів може бути збільшена після консультацій з Радою та відповідно до Статті 9".

Стаття 5

Під керівництвом Ради Постійне Бюро забезпечує:

a) підготовку та організацію сесій Гаазької конференції, а також засідань Ради й будь-яких спеціальних Комісії;

b) роботу секретаріату сесій і передбачених вище засідань;

c) виконання всіх завдань, які включено до діяльності секретаріату.

Стаття 6

Для сприяння контактам між Державами-членами Конференції та Постійним бюро уряд кожної Держави-члена призначає національний орган, а кожна Організація-член - контактний орган.

2. Постійне бюро може листуватися з усіма органами, призначеними таким чином, та компетентними міжнародними організаціями.

Стаття 7

Сесії та - у міжсесійний період - Рада можуть створювати спеціальні комісії для розроблення проектів конвенцій або вивчення всіх питань міжнародного приватного права, що відповідають меті Конференції.

Сесії, Рада та спеціальні комісії якомога більше діють на основі консенсусу.

Стаття 8

Передбачені бюджетом витрати Конференції розподіляються між Державами-членами Конференції.

Від Організації-члена не вимагається сплати на додаток до внесків її Держав-членів внесків до щорічного бюджету Конференції, але вона сплачує суму, визначену Конференцією після консультацій з Організацією-членом, для покриття додаткових адміністративних витрат, зумовлених її членством.

У будь-якому разі витрати на проїзд та перебування делегатів для участі у Раді та спеціальних комісіях покриваються членами, яких вони представляють.

Стаття 9

Бюджет Конференції подається щороку до Ради дипломатичних представників Держав-членів у Гаазі для затвердження.

Ці представники також розподіляють між Державами-членами витрати, які бюджет покладає на останніх.

Дипломатичні представники збираються для таких цілей під головуванням Міністра закордонних справ Королівства Нідерландів.

Стаття 10

Витрати, пов’язані з черговими та позачерговими сесіями Конференції, бере на себе Уряд Нідерландів.

У будь-якому разі витрати на проїзд і перебування представників беруть на себе відповідні члени.

Стаття 11

Практичні процедури Конференції залишаються чинними в усіх аспектах, які не суперечать цьому Статуту або Регламенту.

Стаття 12

Зміни до Статуту повинні бути прийняті шляхом консенсусу Держав-членів, присутніх на засіданні, стосовно загальних справ та політики.

Такі зміни набувають чинності для всіх членів через три місяці після схвалення їх двома третинами Держав-членів згідно з їхніми внутрішніми процедурами, але не раніше ніж, через дев’ять місяців з дати прийняття їх.

На засіданні, зазначеному у пункті 1, можуть бути змінені шляхом консенсусу періоди, зазначені у пункті 2.

Стаття 13

Для забезпечення виконання цього Статуту його положення доповнюються Регламентом. Регламент розробляється Постійним бюро й подається для схвалення Дипломатичній сесії, Раді дипломатичних представників або Раді з загальних справ та політики.

Стаття 14

Цей Статут подається для прийняття урядам держав, що взяли участь в одній або декількох сесіях Конференції. Він набуває чинності з моменту його прийняття більшістю держав, представлених на Сьомій сесії.

Документ про прийняття здається на зберігання Урядові Нідерландів, який повідомляє про нього уряди держав, зазначених у першому пункті цієї статті.

Уряд Нідерландів у разі прийняття нового члена повідомляє всім членам про заяву про прийняття цього нового члена.

Стаття 15

Кожна держава-член може денонсувати цей Статут після закінчення п’ятирічного періоду від дати набуття ним чинності згідно з положеннями першого абзацу статті 14.

Повідомлення про денонсацію надсилається Міністерству закордонних справ Королівства Нідерланди принаймні за шість місяців до закінчення бюджетного року Конференції й набуває чинності після закінчення такого року, але тільки стосовно тієї Держави-члена, яка повідомила про денонсацію.

Тексти цього Статуту англійською та французькою мовами зі змінами від……… 200_ є автентичними.

Уповноважує Генерального секретаря змінити нумерацію згідно з унесеними змінами.

2. Приймає англійський текст Статуту, наведений у додатках, таким, що є автентичним французькому текстові, та вирішує, що він набуває чинності з дати, коли набувають чинності зміни до Статуту.

3. Приймає такий порядок набуття чинності зазначеними вище змінами:

Генеральний секретар пропонує Державам-членам подати письмово свої голоси стосовно змін відповідно до статті 12 Статуту, якщо можливо, протягом дев’ятимісячного періоду після цієї Сесії шляхом надіслання повідомлення Постійному бюро.

Як тільки буде одержано необхідне число голосів, яке повинно становити більшість у дві третини, але не раніше 31 березня 2006 року, Генеральний секретар складає proc s-verbal із зазначенням Держав-членів, які подали свої голоси та заявили про схвалення змін.

Датою набуття чинності змінами буде перший день місяця, наступного після закінчення трьох місяців з дати proc s-verbal.

Указ Президента України від 16 липня 2004 року № 804/2004 "Про Національний орган України для сприяння контактам з Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права"

УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про Національний орган України для сприяння контактам з Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права

Відповідно до статті 6 Статуту Гаазької конференції з міжнародного приватного права, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України Законом України "Про прийняття Статуту Гаазької конференції з міжнародного приватного права", постановляю:

1. Призначити Міністерство юстиції України Національним органом України для сприяння контактам з Постійним бюро Гаазької конференції з міжнародного приватного права.

2. Кабінету Міністрів України:

забезпечити в установленому порядку фінансування з Державного бюджету України в 2004 році витрат, пов’язаних із членством України в Гаазькій конференції з міжнародного приватного права;

передбачати на 2005 та наступні роки в законопроектах про Державний бюджет України видатки, пов’язані із членством України в Гаазькій конференції з міжнародного приватного права.

м. Київ
16 липня 2004 року
N 804/2004