Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасного українського права. Основним Законом нашої держави життя і здоров’я людини визнаються найвищою соціальною цінністю. Саме тому, держава взяла на себе обов’язок відшкодувати шкоду завдану правопорушенням. Шкода в цьому разі настає внаслідок каліцтва, іншого ушкодження здоров’я або смерті людини.

Разом з цим, механізму реалізації гарантій на компенсацію шкоди жертвам насильницьких злочинів не визначено. Що року Міністерством внутрішніх справ реєструється більше 300 тис. осіб, які потерпіли від злочинів.

З огляду на це, актуальним залишається питання визначення реального механізму компенсації шкоди жертвам насильницьких злочинів.

Міжвідомчою робочою групою Міністерства юстиції розроблено проект закону України "Про компенсацію шкоди жертвам насильницьких злочинів". Розроблення законопроекту пов’язано з підготовкою до ратифікації Європейської Конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів (1983р.), що була підписана Україною у квітні цього року.

Поряд з виконанням цілої низки міжнародних зобов’язань, які встановлюють необхідність забезпечення рівного доступу осіб до правосуддя та справедливого суду, прийняття зазначеного закону наблизить українське законодавство до духу Конвенції, яка приділяє особливу увагу статусу потерпілого від злочину, поновленню його морального та матеріального блага.

Конвенція покликана впровадити механізм захисту осіб, які постраждали від насильницьких злочинів на території держав-членів Ради Європи (які є сторонами Конвенції). При цьому квінтесенцією документу є визнання факту необхідності відшкодування державою збитків жертві навмисного насильницького злочину, який спричинив фізичне ушкодження або смерть.

Відповідно до Конвенції держава сплачує компенсацію в основному лише у випадках, коли не існує інших джерел відшкодування жертві злочину.

Проект закону України "Про компенсацію шкоди жертвам насильницьких злочинів" передбачає компенсаційну виплату з боку держави, коли внаслідок умисного насильницького злочину, вчиненого на території України, завдана шкода здоров’ю або заподіяно смерть.

Йдеться про умисний злочин (суспільно небезпечне діяння), яким завдана шкода життю чи здоров’ю фізичної особи, що відповідно до положень Кримінального кодексу України є умисним тілесним ушкодженням середньої тяжкості, умисним тяжким тілесним ушкодженням або умисним протиправним заподіянням смерті (ст.121, 122 КК).

Сфера дії майбутнього закону не поширюватиметься на відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду тому, що це питання вже врегульовано спеціальним законом від 1 грудня 1994р. №266/94-ВР.

Здійснення компенсаційної виплати державою гарантується у випадках, коли не встановлено особу, що вчинила злочин, або цю особу не знайдено, або вона знаходиться під юрисдикцією іншої держави та не підлягає видачі.

Таким чином, за проектом зазначеного закону держава бере на себе зобов’язання компенсувати шкоду, спричинену навмисним насильницьким злочином у частині, яка не охоплена іншими категоріями зобов’язань з відшкодування, що реалізуються згідно з чинним законодавством.

Впровадження механізму компенсації державою шкоди, заподіяної насильницьким злочином, не позбавляє права звернення до суду для стягнення коштів зі злочинця в порядку цивільного провадження.

Проект закону визначає підстави та умови, а також встановлює порядок компенсації за рахунок держави шкоди, завданої внаслідок умисних насильницьких злочинних посягань на життя.

Так, на компенсаційну виплату матимуть право громадяни України, особи без громадянства, що постійно проживають на території України, громадяни Держав, що є сторонами Конвенції про відшкодування збитків жертвам насильницьких злочинів, громадяни всіх Держав – членів Ради Європи, які постійно проживають на території України і законодавством Держав яких гарантується таке саме право.

Отже, жертва має право на отримання компенсаційної виплати у зв’язку з втратою доходу, внаслідок завдання шкоди життю чи здоров’ю, витратами на лікування, госпіталізацію, які підтверджені медичним закладом (за умови платного лікування), ремонт окулярів, контактних лінз, протезів, апаратів та інших допоміжних засобів тощо.

Близькі родичі жертви можуть претендувати на отримання компенсаційної виплати у зв’язку з витратами на поховання та лікуванням жертви (за умови платного лікування), якщо така особа в подальшому померла.

Особи, які на момент вчинення умисного насильницького злочину знаходились на утриманні жертви можуть претендувати на отримання компенсаційної виплати щодо втрати такого утримання. Втім, не вважаються таким, що перебували на утриманні жертви, особи, які мали на момент вчинення такого злочину самостійні джерела засобів до існування (одержували заробітну плату, стипендію тощо).

Щодо загальних умов реалізації права на компенсацію, то вони полягають у повідомленні у встановленому законом порядку жертвою або заявником компетентному органу про вчинений злочин, а також належному виконанні ними своїх процесуальних обов’язків. Невиконання зазначених умов може бути підставою для відмови у здійснені компенсаційної виплати.

Для звернення за компенсаційною виплатою особа повинна подати заяву про здійснення компенсаційної виплати та визначений у проекті Закону перелік необхідних документів. Документи подаються до комісії не пізніше двох років з моменту вчинення умисного насильницького злочину або не пізніше одного року з моменту подання потерпілим цивільного позву про відшкодування шкоди.

Розмір компенсаційної виплати може бути зменшено з урахуванням розміру виплат заявнику, що підлягають здійсненню відповідно до положень соціального законодавства, стану матеріальної забезпеченості особи, яка подає заяву про здійснення компенсаційної виплати.

Однією з особливих підстав для відмови у здійсненні компенсаційної виплати є ознаки того, що шкода, завдана особі, пов’язана із її участю у політичних або військових конфліктах крім випадків, якщо ця особа доведе інше.

Граничні розміри компенсаційної виплати коливатимуться з сорока відсотків від встановленого на відповідний рік прожиткового мінімуму в розрахунку на одну особу до п’яти розмірів прожиткового мінімуму.

Центральним органом, на який покладається здійснення компенсаційних виплат та координація діяльності у сфері соціально –правового захисту жертв злочинів запропоновано визначити Міністерство праці і соціальної політики, яке діє через Центральну та територіальні комісії з компенсації шкоди. Комісії будуть постійно діючими колегіальними органами, повноваження та діяльність яких визначатимуться даним законом та Положенням про комісії, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

До органу, крім представників Міністерства праці та соціальної політики, повинні входити представники Міністерства з охорони здоров’я та Міністерства юстиції України.

Таким чином, орган на який покладається здійснення компенсаційних виплат формується на принципах колегіальності та підвідомчості (з одного боку співпраця з іншого контроль).

Заява про компенсаційну виплату розглядається комісією в місячний строк. Витяг з рішення комісії протягом семи днів надсилається особі, щодо якої вирішувалося питання та прокурору, який здійснює нагляд за розслідуванням кримінальної справи для долучення до матеріалів цієї справи.

Рішення відповідних комісій може бути оскаржене до місцевого чи окружного адміністративного суду в місячний строк з моменту прийняття рішення.

Компенсаційні виплати, а також покриття витрат, пов’язаних з здійсненням цих виплат проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України.

Підбиваючи підсумок зазначимо, що новий процесуальний статус потерпілого зумовить внесення відповідних змін та доповнень як до Кримінально-процесуального кодексу, так і до Цивільного кодексу України. Ствердження презумпції правоти і пріоритетності прав потерпілого в законодавстві України надасть боротьбі зі злочинністю нового спрямування у швидкому й повному відновленні всіх порушених злочинними діями прав, свобод та законних інтересів особи.

Головний спеціаліст
О.О. Мельник