Вирішальну роль у забезпеченні законності, захисту порушених прав і свобод людини і громадянина у сфері адміністративно-правових відносин має відігравати адміністративна юстиція.

Необхідність створення належного правового механізму, що забезпечив би ефективний розгляд спорів між громадянином та державою, було визначено Концепцією адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22.07.1998 р. № 810). Основні положення даної Концепції покладено в основу реформування системи державного управління в Україні, створення умов для побудови відповідно до Конституції України демократичної, соціальної, правової держави, утвердження і забезпечення прав людини і громадянина. При цьому визначено, що одним із ключових заходів адміністративної реформи є здійснення внутрішнього та судового контролю за діяльністю органів виконавчої влади та їх посадових осіб, насамперед, з позиції забезпечення поваги до особи та справедливості.

В той же час формування системи адміністративної юстиції особливої актуальності набуло після прийняття у 1996 році Конституції України. Саме Основним Законом України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Отже, кожен громадянин вправі вирішити в судовому порядку спір не лише з будь-якою фізичною або юридичною особою, а й з державою. Запровадження адміністративної юстиції є вкрай важливим також з огляду на те, що адміністративна юстиція у демократичній, правовій державі уособлює собою механізм захисту від незаконного втручання органів державної влади, їх посадових осіб в особисте життя громадян.

Таким чином, створення ефективного адміністративного судочинства сприятиме практичній реалізації визначеного Конституцією України принципу взаємовідносин держави з людиною, згідно з яким "утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави".

В реалізацію зазначених положень Конституції України Закон України „Про судоустрій України" визначив одним із видів судового захисту здійснення правосуддя у формі адміністративного судочинства. При цьому Прикінцевими та Перехідними положеннями даний Закон встановив, що формування системи адміністративних судів здійснюється протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, тобто до 1 червня 2005 року.

Для забезпечення функціонування даної системи судів є важливим створення ефективного процесуального інструментарію.

На сьогодні в Україні не існує окремого законодавчого акта, присвяченого питанням повноважень адміністративних судів щодо вирішення справ адміністративної юрисдикції. Провадження по справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, врегульовано у розділі ІІІ Цивільного процесуального кодексу України 1963 року. Такі категорії справ на сьогодні розглядаються загальними судами. Але специфіка розгляду цих справ вимагає створення нових правових форм, а також наявності відповідної кваліфікації суддів у цій сфері. Отже, в реалізацію положень Конституції України, зокрема статті 55, розроблено проект Адміністративного процесуального кодексу України. Крім того, прийняття Кодексу створить належну правову основу для запровадження адміністративної юстиції та здійснення правосуддя в адміністративних справах та буде сприяти захисту прав і свобод людини та громадянина, законних інтересів юридичних осіб від порушень з боку держави, органів місцевого самоврядування.

Проект Адміністративного процесуального кодексу України (реєстр. № 1331) 01.07.2004 р. прийнятий Верховною Радою України у другому читанні, за винятком окремих положень, які перенесено на третє читання. Зазначений проект Кодексу встановлює повноваження адміністративних судів щодо вирішення справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Характеризуючи даний проект Кодексу, перш за все, слід зазначити, що він побудований з урахуванням основних процесуальних інститутів, закріплених у новому Цивільному процесуальному кодексі України, який визначив порядок провадження у цивільних справах у судах України, а також законодавчо окреслив концептуальні підходи до формування процесуальних інститутів.

Отже, розробка проекту Адміністративного процесуального кодексу України ґрунтувалась на спільних підходах правового регулювання процесуальних інститутів з обов’язковою уніфікацією основних засад здійснення судочинства з метою забезпечення єдності законодавства. В той же час проект Кодексу регламентує особливості процедури розгляду судами цієї категорії справ, що обумовлені специфікою публічно-правових правовідносин.

Так, проект Кодексу, як і новий Цивільний процесуальний кодекс України, містить ряд принципово нових положень, що спрямовані на забезпечення здійснення швидкого і справедливого судочинства, дотримання прав учасників процесу, зберігаючи наступництво вивірених практикою основних інститутів, притаманних діючому процесуальному законодавству, що, в свою чергу, сприятиме доступності для учасників судочинства.

Справами адміністративної юрисдикції відповідно до положень проекту є передані на вирішення адміністративного суду публічно-правові спори, де хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів, та інші публічно-правові спори.

Також до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії суб’єктів владних повноважень з мотивів їх неконституційності, незаконності або невідповідності правовому акту вищої юридичної сили, крім випадків, коли щодо таких актів Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Предметом регулювання даного проекту є також питання, що стосуються провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму; особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, інших підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, які порушують законодавство про вибори та референдум тощо.

Порівняно з цивільним та господарським судочинством діяльність адміністративних судів має бути заснована на дещо інших принципах.

В цьому напрямку варто зазначити, що однією з важливих особливостей адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є активна роль суду в процесі, це, зокрема, спостерігається під час надання доказів. Так, відповідно до положень Кодексу суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов’язку і витребовує необхідні докази. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Запровадження такого механізму, безумовно, сприятиме забезпеченню захисту особи, якій в даних категоріях справ доводиться протистояти адміністративному апарату.

Також однією з новацій проекту Кодексу є положення щодо надання правової допомоги при вирішенні справ в адміністративному суді в порядку, встановленому законом. При цьому зазначається, що суд повністю або частково звільняє особу від оплати правової допомоги і забезпечує надання правової допомоги у випадках та порядку, встановлених законом, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги.

Дещо в новому ракурсі викладено положення, що стосується судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, що має забезпечити результативність судового рішення. Отже, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

На останок варто наголосити, що після набрання чинності Адміністративним процесуальним кодексом України буде створена законодавча база для діяльності системи адміністративних судів, що передбачено Законом України „Про судоустрій України", що, в свою чергу, забезпечить здійснення захисту прав і свобод людини та громадянина у сфері публічно-правових відносин.

Заступник Міністра юстиції України
Інна Іванівна Ємельянова