Усі сіли обідати. — Яринко, візьми хліба! — Я не буду їсти хліб. — Але хліб — це наш добробут і сила. Наступного дня мати не купила хліба. За обідом бабуся з сумом глянула на пусту «хлібну» тарілку. Яринка мовчки…
Ярослав пильно дивився на карту. Перед його очима були держави — сусіди, далекі та не дуже. Як зберегти свою країну? Як зберегти мову, як зберегти свій народ? Друзі чи вороги? Мир чи ворожнеча? Не дай, Боже, війна… Війни, нескінченні війни…
Коли велетенська чорна Ворона несамовито калатала дзьобом у вікно, Євген сидів на кухні за столом та їв смачне пісочне печиво, яке зранку напекла мама. Зазвичай, порядні пташки просто сидять на підвіконні в очікуванні коли на них звернуть увагу, можуть легесенько…
Читачі коментують