Криптоанархізм
Криптоанархізм — філософія, яка закликає до використання сильної криптографії на основі асиметричних алгоритмів шифрування з відкрититми ключами для захисту приватності та прав людини.
Вдосконалення засобів спостереження та розповсюдження інтернет-комунікацій відкривають широкі можливості для комп'ютерного стеження за людьми. Криптоанархісти вважають, що захистом від цього явища може бути розробка та використання криптографії. Вони і шифропанки (англ. Cypherpunk) вважають, що закони математики сильніше людських законів, і тому криптоанархізм безсмертний.
Кріптоанархісти створюють віртуальні спільноти. Кожний учасник спільноти залишається анонімним до тих пір, доки сам не побажає себе розкрити.
Ідея крипто-анархіі полягає в тому, що сильна криптографія може революційно змінити соціум. Якщо всі економічні операції будуть проходити шифрування через Інтернет, ніяка держава не зможе втрутитися в угоду та простежити за її правильним виконанням та/або взяти податки. В міру того, як цілі сектори економіки виводяться за рамки державного контроля, все більшу роль відіграє саморегуляція та ділова репутація учасників угоди; це приведе до створення відповідних утворень поза Мережою, та рано чи пізно виникне суспільство без державного примусу, тобто анархія. На думку кібер-анархістів це буде суспільство абсолютної свободи; суспільство, засноване на довірі, а не на примусі.
З маніфесту крипто-анархії, написанного в кінці 1980-х одним з засновників шифропанку Тімоті Меєм:
...І як, здавалося б, малозначний винахід — такий, як колючий дріт — дозволив огородити величезні площі ферм і ранчо, назавжди змінивши уявлення про землю та права власності на дикому Заході; подібно до цього, здававшийся малозначним винахід із нікому не відомого разділу математики перетворився в стальні кусачки; кусачки які зруйнують колючий дріт, який обмежує інтелектуальну власність.
Будьте рішучими, адже вам нема чого втрачати крім огорожі з колючого дроту!
Етимологія[ред. • ред. код]
Термін вперше з'явився в журналі «Тайм» у березені 1994 року[1].
Див. також[ред. • ред. код]
Література[ред. • ред. код]
Ладлоу Питер Криптоанархия, кибергосударства и пиратские утопии. — Москва : Ультра. Культура, 2005. — 600 с. — 3000 прим. — ISBN 5-9681-0032-X.
Посилання[ред. • ред. код]
- ↑ Who Should Keep the Keys?. Time Magazine, 14.03.94 (англійською). Philip Elmer-DeWitt, David S. Jackson and Suneel Ratan. Архів оригіналу за 2012-02-14.
Джерела[ред. • ред. код]
- The Crypto Anarchist Manifesto
- Быков И.А. Киберпространство как фактор развития политических идеологий, опубликовано в журнале «Политическая наука» 02'2008
- Берд Киви Слово и дело, журнал «Компьютерра», №16, 27 апреля 2006 г
- Ярослав Ом Киберкультура Cyberculture, proza.ru, 28 августа 2009 г
- Безопасность, комикс на xkcd.ru
- Криптоанархизм на вики-сайте Антикопирайта
|
||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
