Помідор

Помідо́р, томат (Lycopersicum) — підрід квіткових рослин з роду Паслін родини Пасльонові.

Опис

Однорічна (у тропічних зонах — багаторічна) трав'яниста або напівкущова рослина заввишки 40—120 см. Цвіте в червні — вересні. Листки непарноперисторозсічені, з довгасто-яйцеподібними листочками. Квітки двостатеві, дрібні, жовті, на довгих ніжках, зібрані півзонтиками. Плід — велика куляста або видовжена, соковита, м'ясиста, дво- чи багатокамерна ягода.

Застосування

Відомо 7 видів, що дико ростуть у тропічній Америці. Найважливіше господарське значення має 1 вид: Помідор звичайний або їстівний (L. esculentum) — овочева культура. Плоди містять велику кількість вітамінів (B₁, B₂, C, P, PP), провітамін A, цукри (2.1—8.8 %), яблучну і цитринову кислоту та мінеральні речовини. Помідори споживають сирими, вареними, соленими, маринованими; з них виготовляють томатний сік, томат-пюре. Іноді рід помідор об'єднують із родом паслін (лат. Solanum).

Помідори солені

Історія

Батьківщина помідорів — Центральна й Південна Америка, де й досі зустрічаються дикі й напівкультурні форми помідорів. В 1498 році Христофор Колумб вперше привіз помідори в Іспанію і Португалію. Перші описи рослини походять з Італії першої половини 16 століття. В 1544 році П'єтро Андреа Матіолі (Pietro Andrea Matthioli) в своєму описі рослини назвав її «Pomi d'oro» (золоте яблуко), а в 1554 році він ввів латинський термін Mala aurea, що має такий же переклад.

В XVII й XVIII століття ці рослини використовувалися перш за все як декоративні. У Північній Америці помідори тривалий час вважалися смертельно отруйними. Так, в історії відомий курйоз, коли зі згоди англійського короля Георга III цими «червоними ягодами» намагалися «отруїти» борця за незалежність США Джорджа Вашингтона, який, звичайно, вдало пережив «замах». Були також відомі окремі випадки медичного використання — в англійському перекладі книги Турнафорта (Tournafort) «The Complete Herbal» (1719) згадується, що вже в той час плоди помідорів їли в Італії. А вже в кінці 18 століття, згідно з енциклопедією «Британіка», вживання плодів помідорів в їжу стало звичним і буденним.

Деякі сорти помідорів

• «Волове серце»
• «Вишеньки»
• «Кронос»

Вирощування помідора Кронос у плівковій теплиці

• 

Розсада

Сіянці помідорів починають розсаджувати, щойно виростуть два листочки. Найкраще пікірувати у півлітрові пластикові стаканчики. Щоби корінь краще прийнявся, наступні п'ять днів розсаду не поливають.

Як починає скручуватися листя — хвороба впала на розсаду. Півсклянки молока розводять у літрі води. Обприскують розсаду вранці. При світлі рослина краще вбирає розчин.. Ще краще скористатися сироваткою, як сепараторною, так і від кислого молока. Розсаду не підгортають, але якщо при пророщуванні ґрунт був неоднорідний, буває що паросток ніби «викидає» на поверхню. Тоді можна підсипати кілька міліметрів. Можна мульчувати ґрунт навколо уже висаджених кущів торфом або хвойними голками, що дуже неприємно жукам. Аби не переборщити із кислотністю.

Помідорну розсаду не можна тримати з баклажанами. Це згубно для обох, але якщо помідор просто гальмує розвиток, то найбільша біда для баклажана: він не росте, а листя стає багрове.

Переопилення

Помідори легко переопилюються з деякими своїми родичами із родини пасльонових.

Картопляні гени сорту "Мікадо" видає форма листя. (У народі кажуть: "бараболяна помідора").

Садити помідори вперемішку з перцем - популярна практика у домогосподарствах. Втім, не варто дивуватися помідорам з порожнинами, типовим для перцю розташуванням насіння, пряним смаком і навіть "ребристістю". Найбільше переопилюються жовті сорти. При цьому, смак гібридів непоганий, лише своєрідний.

Рідше трапляється переопилення з баклажанами. Плоди рожеві, довгуваті, своєрідна схема розташування насіння.

Переопилюються помідори і між собою. Щоб штучно отримати гібрид двох помідор, потрібно видалити пилок з квітки вручну і потерти квіткою потрібного сорту

Уникнути переопилення можна лише в теплиці без доступу комах або зав'язувати китиці квітів, зав'язь яких піде на насіння, агроволокном.

«Сливки»

Улюблена група сортів серед багатьох українців, оскільки вони придатні практично для всього: плід соковитий, зручно пролазить в банку, не розлазиться при термічній обробці, лежкий, зручно брати в дорогу. Досить практичний для заїдання гострої чи жирної їжі, оскільки м'якоть в'язка.

Сливки бувають малинові, червоні, бурякового і коричневого кольору. Останнім часом є і жовті сорти.

«Вишеньки»

Плід 4-20 г найрізноманітнішої гами. Ростуть великими групками по 10-50 шт. Рослина зазвичай досить високоросла, якщо не прищипувати — здатна витягнутися на 1,5-2 м і навіть лягти на дерево. Розсада дуже витягується. Цікаво, що на розсаду можна сіяти «вишеньки» (або «чері») дуже густо, головне сильне освітлення. Потребують підв'язування. Гарно розвиваються по сусідству з жовтими помідорами, перцем мавр тощо. Дуже згубно впливають своїм сусідством на баклажан.

Гіганти

Бичаче серце (різні кольори), Золотистий гігант тощо. Багато сортів помідорів мають варіації-гігантів. У багатьох селах або у окремих господарів є свій безіменний «гігант», який вони кілька років підряд підбирали із насіння найбільших плодів при сприянні вдалого переопилення іншими сортами. Великі помідори отримують красиві, витончені, химерні форми, оскільки вони часто репаються чи лускають, а потім заживають. Інколи плоди виростають такої форми, неначе це зрослося кілька маленьких ягідок. Вигідні тим, що гарно і водночас неквапно доходять при зриванні у молочно-восковій стиглості. Величезна 700-грамова помідора може зріти в холодку на сонці навіть до середини листопада.

І таке буває

• У той час, коли українські селяни раділи знайомству із «псинками» (або «нимидорами»), лікуючи ними опіки, мозолі, солячи їх разом із огірками, у США і Західній Європі помідори садили на газонах і в ботанічних садах та навіть підкладали в їжу як отруту, а дехто обходив десятою дорогою це «сатанинське бадилля».
• У Кам'янці-Дніпровській на Запоріжжі стоїть монумент, що має назву «Слава помідору!»
• Найбільший жовтий сорт виведений в Новосибірську і носить назву «Золотиє Купола». Заявлена вага — 400—800 г. Попри назву цей помідор дуже примхливий, і молода поросль гине ще не виткнувшись із землі, щойно випустити її з поля зору на кілька днів.

Література

• Біологічний словник / за ред. I. Г. Підоплічка. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974. — Т. 3. — 552 с.
• Бернардіно де Саагун Загальна історія Нової Іспанії. Книги X-XI: Знання ацтеків з медицини й ботаніки. — К. : Видавець Купрієнко С. А., 2013. — 218 с. — ISBN 978-617-7085-07-1.

Див. також

• Виробництво помідорів у світі

Це незавершена стаття про городину. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.