Сеул

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сеул
서울
Герб Прапор
Печатка Сеула Прапор Сеула
Сеул
Розташування міста Сеул
Основні дані

37°35′ пн. ш. 127°00′ сх. д. / 37.583° пн. ш. 127.000° сх. д. / 37.583; 127.000Координати: 37°35′ пн. ш. 127°00′ сх. д. / 37.583° пн. ш. 127.000° сх. д. / 37.583; 127.000

Країна Південна Корея
Засноване 18 до н. е.
Населення 10 464 051 (2011)
Агломерація 23 995 000
Площа міста 605.25 км²
Густота населення 17289 осіб/км²
Поділ міста 25 ґу
Міська влада
Веб-сторінка http://english.seoul.go.kr/

Commons-logo.svg Сеул у Вікісховищі

Сеу́л — (кор. 서울 , соуль, «столиця») — найбільше місто і столиця Південної Кореї, місто з особливим статусом.

Розташоване на річці Ханган на північному заході країни, приблизно за 50 кілометрів від кордону держави з Північною Кореєю.

Сеул є старовинним містом: він був столицею династії Пекче (18 р. до н. е. — 660 р. н. е.) і династії Чосон (13921910). У 1394 році Сеул став столицею Кореї.

Сеул є не тільки найбільшим містом, але й комерційним, промисловим і культурним центром Південної Кореї. У місті в 1988 році відбулися літні Олімпійські ігри. Тут проходили матчі Чемпіонату Світу з футболу 2002 року.

Географія[ред.ред. код]

Розташування[ред.ред. код]

Супутникове зображення Сеула

Місто розташоване у північно-західній частині країни неподалік від кордону з Північною Кореєю. Лежить у середньому на висоті 87 метрів над рівнем моря. Розташоване уздовж нижньої течії річки Ханган (한강; 汉江, «річки Хан»), чиї витоки Пукханган («Північна Ханган») і Намханган («Південна Ханган») на схід від міста, в місці злиття Янґсурі. Центр міста знаходиться в оточенні гір. В центральній частині міста стоїть Намсан (남산; 南山, «Південна гора») з телевізійною вежею і канатною дорогою. Гірські Пукхансан («гора на північ від Хань [вихід]») розташовані на півночі міста, гірські фортеці Намгансансеонґ на південному сході. Навколо є долини багатьох невеликих сіл і стародавні буддиські монастирі.

У міському районі Сеула Ханган серед декількох островів, створених потоками річки, найважливішим є Йоийдо. Рукав річки був осушений для меліорації земель.

Географічними координатами Сеула є 37°35′ пн. ш. 127°00′ сх. д. / 37.583° пн. ш. 127.000° сх. д. / 37.583; 127.000. Таким чином Сеул розташований у ті й ж широті, що і Афіни (37 ° 54 'пн.ш.) і Лісабон (38 ° 43 'с.ш.).

Назва[ред.ред. код]

Слово Соуль походить від давньокорейського соболь чи сораболь («столиця») періоду Сілла. Тоді це слово відносили до міста Кьонджу, минулій столиці Сілла. В ханчче кьон (京) означає «столиця»; цей склад зустрічається, наприклад, в офіційній назві Сеулу в роки японського колоніального правління (Кьонсон/Кейдзьо) і в назві залізниць і автомобільних доріг (Кьонбусон, 경부선 — залізнична лінія Сеул-Пусан; Кьон'ї н косокторо, 경인고속도로 — швидкісна автодорога Сеул-Інчхон).

В європейських мовах, в тому числі і українській (і інших слов'янських), читання «Сеул» виникло через помилкового складоподілу латинської транскрипції Seoul — повинне читатися як Seo-ul, а прочитали «по-французьки», як Se-oul.

Китайська транскрипція[ред.ред. код]

На відміну від більшості корейських географічних назв, слово «Сеул» не має аналогу на ханччі, і китайською місто називають його попереднім іменем (漢城/汉城, китайське читання Ханьчен, корейське Хансон; значення — «фортеця на ріці Ханган», але за бажання можна тлумачити і як «китайська фортеця», «фортеця ханьців»). В січні 2005 року правління міста запросило змінення китайської назви міста на 首爾/首尔 (Shǒu’ěr, Шоу-ер), що є приблизним відтворенням корейської вимови в китайській мові (в самій корейській 首爾 читається 수이 , Су-і). При цьому 首 (шоу) означає «перший» і «столиця». Китайці прийняли цю назву.

Історія[ред.ред. код]

Основна стаття: Історія Сеула[en]

Вулиця перед палацом Кьонбоккун у XIX столітті

Кераміці, знайденій в околицях Сеулу, науковці приписують вік приблизно до 3000 років. Проте відома історія Сеулу починається в 18 р. до н. е., коли це місто було столицею давньокорейської держави Пекче.

Перша назва міста — Віресон, був столицею держави Пекче починаючи з 18 р. до н. е.. За часів Корьо був відомий як Хансон (汉城, «фортеця на березі річки Ханган»). За часів династії Чосон, що почалася в 1394 році, був столицею держави і називався Ханян (汉阳)). У роки японського колоніального правління називався Кенсон (яп. 京城, Кейдзі), остаточно назва Сеул було затверджено після звільнення у 1945 році.

Пекче, одне з трьох корейських королівств, було засноване у 18 році до н. е.., зі столицею в місті Віресон в районі сучасного Сеула. З тих пір збереглися руїни міських стін. Управління містом незабаром перейшло від Пекче до Корьо в V столітті, а потім до Сілла в VI столітті.

У XI столітті уряд Корьо, завоювавши Сілла, побудувало фортеця, відому як «Південна Столиця».

Коли Чосон змінила Корьо, столиця була перенесена в Сеул (Хансон, пізніше Ханян), де залишалася до кінця правління династії.

Спочатку місто було повністю оточене фортечними мурами висотою до семи метрів для захисту населення від диких тварин, розбійників і ворожих армій. Потім місто розрослося за стіни і, хоча вони зараз не існують (крім невеликої ділянки на північ від центру міста), кріпосні ворота існують донині, найвідоміші з них: Намдемун і Тондемун. За часів Чосон ворота відкривалися і закривалися щодня під звуки великих дзвонів.

11 лютого 2008 ворота Намдемун, побудовані в 1398-му році, були майже повністю знищені вогнем — підпал влаштував літній городянин, звернення про розгляд житлової проблеми якого міська влада систематично ігнорували (компанія-забудовник виплатила цього городянину занижену суму компенсації за земельну ділянку, який розташовувався на території запланованій забудови). Пізніше, після затримання палія поліцією, він розкаявся у скоєному і попросив у нації пробачення за свій вчинок. Раніше ця ж людина влаштував підпал в сеульському палаці Чхангенгун.

Ворота не мали охорони, можливо, тому, що нікому в голову прийти не могло робити замах на національне надбання № 1.

Основна причина практично повної нездатності пожежних впоратися з вогнем полягала в тому, що ворота були дерев'яними, і вся їхня конструкція була просякнута водовідштовхувальним засобом для захисту від опадів. У підсумку це ж засіб відштовхувало воду, якої пожежні розрахунки протягом декількох годин поливали гарячі ворота.

Уряд Республіки Корея пообіцяло нації впродовж трьох років відновити ворота, для чого були виділені фінансові кошти в розмірі 21 мільйона доларів США. За інформацією деяких сеульских газет, частина компаній-підрядників з відновлення воріт зголосилася проводити роботи безкоштовно.

Під час війни в Кореї Сеул двічі переходило в руки північнокорейських і китайських військ (у червні-вересні 1950 і січні-березні 1951 років). В результаті бойових дій місто було сильно зруйноване. Принаймні 191 000 будівель, 55 000 житлових будинків та 1000 підприємств лежало в руїнах. До того ж, потік біженців заповнив місто, збільшивши чисельність населення до 2,5 мільйонів, здебільшого бездомних.

Після війни Сеул був швидко відновлений і знову став політичним і економічним центром країни. Сьогодні населення міста — це чверть населення Південної Кореї, Сеул займає сьоме місце серед міст світу за кількістю штаб-квартир корпорацій, що входять до списку п'ятисот найбільших транснаціональних корпорацій за версією журналу Fortune.

У 1988 році Сеул став столицею XX літніх Олімпійських ігор, а в 2002 році — одним з місць проведення чемпіонату світу з футболу.

Населення[ред.ред. код]

Молоді люди ходять по Чхонгечхоні

Сеул має дуже високу щільність населення, вона займає в середньому 17 092 чоловік на квадратний кілометр. Найбільш густонаселений район це Янгчеон-гу з густотою населення приблизно 26 400 жителів на квадратний кілометр. Для порівняння, у Львові, одному з найбільшою густотою населення міст України, це значення складає 4300 жителів на квадратний кілометр. Найбільш густонаселений район з 633 934 мешканців Новон-гу на півночі міста, найменш населених округ Чун-гу в центрі. Жінок у місті живе більше, ніж чоловіків (різниця становить близько 9500 осіб). На кінець 2003 року у Сеулі жило 102 882 іноземних громадян із більш ніж 90 країн, що представляє один відсоток від загальної чисельності населення. Сеул, в якого це висока частка іноземців з всіх південнокорейських міст, за міжнародними стандартами це дуже мало. Львів має громадян до 11,9% іноземців, у Харкові, частка 37,2%. Найбільші групи іноземних громадян — 52 572 осіб китайської національності, 11 484 американців і 6139 японців.

Зростання населення[ред.ред. код]

Своє політичне, економічне та культурне панування Сеул відчув після Другої світової війни і виведення японського колоніального контролю призвів до неконтрольованого зростання населення. Великий приплив сільського населення, зокрема, великомасштабні руйнування в роки Корейської війни (1950–1953) та хаотичні політичні та економічні умови призвели до збільшення розриву між населенням та міськими інфраструктурами. Після цих подій населення знизилося в ході Корейської війни, з 1,4 млн до 650000 осіб, знову піднялося в 1953 році до одного мільйона і до кінця 1980-х років до десяти мільйонів.

З початку 1970-х років почалися спроби врегулювати населення на південь від річки Ханган. З 1980-х років, зростання населення припинилося в основній частині міста. Ці міста пов'язані були в єдиний Сеул густою мережею автомобільних доріг, автобусних ліній, і метро. Агломерація близько 20 найбільших міст, включаючи Сеул, є домом для 21,7 млн осіб (за станом на 1 січня 2005 року) і є одним з найбільших міст Землі.

У наступній таблиці показано число жителів міста належної області згідно з відповідним територіальним статусом.

Рік Населення
1428 103.328
1660 200.000
1881 199.100
1890 192.900
1899 211.200
1902 196.600
1906 230.900
1910 278.958
1915 241.085
1920 250.208
Жовтень 1925 336.349
Жовтень 1930 355.426
Жовтень 1935 404.202
Жовтень 1940 930.547
Рік Населення
Жовтень 1944 947.630
Травень 1949 1.418.025
Січень 1952 648.432
Вересень 1955 1.574.868
Грудень 1960 2.445.402
Жовтень 1966 3.793.280
Жовтень 1970 5.433.198
Жовтень 1975 6.889.502
Листопад 1980 8.364.379
Листопад 1985 9.639.110
Листопад 1990 10.612.577
Листопад 1995 10.231.217
Листопад 2000 9.895.972
Січень 2005 10.349.312

Розвиток житла[ред.ред. код]

Панорама Сеулу

На відміну від міст в Європі і Північній Америці, урбанізація Сеулу відбувається не у вигляді великих житлових котеджів, а на просторі ділянки саду.

У 1960-х і 1970-х років, багато фермерів приїхали до Сеулу з сільської місцевості в промислові підприємства столиці у пошуках кращих робочих місць. Щільні, часто без дозволу, за розрахунками державного земельного комітету побудованого в країні, кількість біженців зросла головним чином в існуючих районах. Місцеві будинки були частково побудовані в масивному будівництві з черепичними дахами і мало чим відрізнялися від фонду, створеного з офіційного дозволу будівель в регулярно населених пунктах.

Тим не менш, жителів неофіційних поселень уряд з кінця 1970-х років переселив в області, які були далі від центру міста. Ці області були не достатньо розвинені для муніципального водопостачання, водовідведення та пов'язані транспортною мережою, в результаті чого сталося погіршення рівня життя переселенців. У центрі Сеулу були численні до п'ятнадцяти-поверхові житлові висотні будівлі для родин із середнім і високим рівнем доходу, орендна плата за колишніх мешканців з низькими доходами були не по кишені.

З 1980-х років у Сеулі відбувалася повна реконструкція існуючих громадських інфраструктур — інфраструктуру було значно розширено. У цьому контексті було зазначене й те, щоб влада почала будувати нові лінії метро і доріг. У ширшому районі столиці, в привабливій сільській місцевості, були вілли робочих вищого класу, тому більшість артистів, ділових людей, що займають керівні посади, вчені і високопоставлені військові собі їх і зводили. Існує заборона на будівництво промислових підприємств і житлових районів з житловими будинками.

З 1990-х років, в околицях Сеула багато планується перебудова міста для вирішення проблеми у обмеженому просторі життя переповненого капіталу. Ці нові міста, які розташовані за межами Сеула в провінції Кенги-до стануть великими приміскими містами і разом з Сеулом два інших великих міста Інчхон і Сувон утворюють муніципальний район Судогвон.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Райони Сеулу

Сеул розділений на 25 ку (구 — великий район, що нагадує за розмірами округ і має статус самоуправління), які в свою чергу розділені на 522 тон (동 — адміністративний район), 13 787 тхон і 102 796 пан.

Політика[ред.ред. код]

Уряд міста[ред.ред. код]

Сеулом управляє міська рада та міський уряд. Міська рада складається з 104 членів, що обираються строком на чотири роки. Також і на строк чотирьох років обирається мер Сеула на чолі уряду. Раніше він призначався президентом Південної Кореї. Меру допомагають три віце-мера, двоє існують для адміністративних завдань і один з політичних питань. 25 районів в значній мірі є автономними (з 1995 року), а мери також обирається безпосередньо народом.

26 жовтня 2011 року мером Сеула був обраний незалежний кандидат Пак Вонсун. До 2011 року тридцять третім мером Сеула був О Сехун, що належав до Партії великої країни (ВНП). Він вступив на посаду 1 липня 2006 року, замінивши свого попередника Лі Мьонбака.

Проблеми включають забруднення повітря і шум транспорту. Сеул має гіршу якість повітря, ніж в усіх інших великих містах ОЕСР. Також відноситься до зносу шосе над Чхонгечхоном (перекладається як «Чиста вода сили»), приплив Хань, і відновлення річки є одним з найбільших проектів уряду. 3670 метрів Чхонгечхону було покрито бетоном в 1961 і в 1971 покритий Хай-стріт. На 1 жовтня 2005 року, відновлені річки та її зелені насадження у центрі Сеула офіційно стали відкриті для громадськості.

Міста-побратими[ред.ред. код]

Сеул підтримує партнерські відносини з наступними містами[1]:

Економіка[ред.ред. код]

Сеул — один з найбільших промислових і фінансових центрів світу. Тут розташовується близько 20 000 підприємств. Головні галузі промисловості: торгівля, машинобудування, телекомунікації, електроніка, будівництво.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Сеула визначається як мусонний. Сеул знаходиться на одній широті з півднем Туреччини (Анталія, Аланья), Грецією, Іспанією та іншими теплими країнами, тим не менш у місті, попри те, що він оточений морем, відзначається стійка, хоча і нетривала м'яка зима. Середній мінімум в січні досягає −6nbsp;°C.

Літо в місті не тільки дуже жарке (середня температура серпня 25,4nbsp;°C), але і дуже вологе. Проте сильна спека в місті буває рідко, і температура вкрай рідко сягає 35 °C і вище. Цим Сеул відрізняється від міст з тропічним пустельним і степовим кліматом (Каїр, Ташкент, Астрахань та інші), в яких схожа середньочервнева температура. Влітку в місто приходить мусон (травень-вересень), і середньомісячна кількість опадів перевищує 300 мм. За добу іноді може випасти понад 100 мм опадів, а під час проходження тайфуну — понад 250 мм опадів (для порівняння: річна норма опадів в Москві становить приблизно 705 мм).

У інші пори року переважають вітри з материка, а взимку переважає антициклональний тип погоди. Сеул не захищений від північних вітрів горами, іноді в місті температура може опускатися до температур в −15nbsp;°C і нижче.

Клімат Сеулу
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 13,5 18,7 23,0 29,8 32,4 37,4 38,4 38,1 36,0 29,6 24,0 19,6 38,4
Середній максимум, °C 1,6 4,1 10,1 17,6 22,8 26,9 28,8 29,5 25,6 19,7 11,5 4,2 16,9
Середня температура, °C −2,7 −0,1 5,5 12,2 17,4 21,9 24,9 25,4 20,8 14,4 6,8 −0,2 12,2
Середній мінімум, °C −6,1 −4,1 1,1 7,3 12,6 17,8 21,8 22,1 16,7 9,8 2,9 −3,4 8,2
Абсолютний мінімум, °C −22 −19,8 −15,3 −4,6 4,6 7,0 11,9 12,5 3,9 −2,6 −11,5 −18,1 −22
Норма опадів, мм 22 24 46 77 102 133 328 348 138 49 53 28 1345
Джерело: worldweather.org, Погода і Клімат


Культура та мистецтво[ред.ред. код]

Театр і музика[ред.ред. код]

У Сеулі є багато видів культурних заходів. Традиційна, сучасна та класична музика, танці, театральні вистави і багато чого іншого тут можуть запропонувати вам. По всьому місті розсіяно багато малих театрів, які часто є експериментальними.

Національний театр Кореї[ред.ред. код]

Національний театр Кореї (кор. 국립 극장) був заснований у 1973 році і розташований на Намсані. Він є «домом» для Державного оркестру, Національного танцю і Національного драматичної компанії. Найбільші два зали, де проходить багато важливих культурних подій у країні, мають більше ніж 1500 місць. Крім того, у театрі діє експериментальний театр і амфітеатр, що призначені для менш офіційних виступів.

Культурний центр Седжона[ред.ред. код]

Названий на честь короля Седжона Культурний Центр Сечжона (세종 문화 회관) має найбільший зал у місті з 4000 місць. Тут ви можете знайти концерти та опери. У Малому залі зазвичай відбуваються хори або лекції, зокрема, є також безкоштовні вистави у дворі. Крім того, бувають часто мінливі виставки каліграфії, живопису та аналогічного мистецтва.

Туризм і визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Туристів з Європи поки в Сеулі не дуже багато. Можна довго блукати по вулицях і не зустріти ні одного. Зате багато з Японії та Китаю. Тут практично немає вуличної злочинності. По місту можна безпечно ходити де завгодно в будь-який час доби. Напевно, саме тому якихось спеціальних елітних районів тут теж не видно.

Значення Сеула для Кореї важко переоцінити. Навіть в конституції Північної Кореї аж до 1972 року було записано, що Сеул — столиця, а Пхеньян — місце тимчасового перебування уряду.

Тронний зал палацу Кьонбоккун
Павільйон Пуйонджон в секретному саду Вівон в Чхандоккуні
Парадні ворота палацу Чхангьонгун

Династія Чосон побудувала в Сеулі «П'ять великих палаців»:

Крім того, є один менш значимий палац:

Відомі храми і гробниці:

Музеї і галереї:

В пригородах:

Інші:

Транспорт[ред.ред. код]

Метрополітен[ред.ред. код]

У місті діє метрополітен, за обсягами пасажироперевезень займає одне з перших місць в Азії. Дев'ять ліній метро мають номери від 1 до 9, є лінія Чун'ансон (кор. 중앙선), що є залізницею, але яка має спільні станції пересадок з лініями метрополітену, і лінія Пундансон (кор. 분당선), теж відноситься радше до залізниці, ніж до лінії метрополітену. Ця лінія складається з 20 станцій, але на території міста має лише 8 станцій.

Визначення кількості станцій метро, що належать місту, є дуже складним з огляду на тісної взаємодії державного і приватного капіталів при будівництві ліній метрополітену, а також у зв'язку з тим, що сеульське метро спочатку з'явилося як частина приміських залізниць (перша лінія метро була всього лише з'єднувальним ділянкою двох приміських залізниць).

Дев'ята лінія метро (під номером 9), введена в експлуатацію в 2009 році. Вона простягнулася вздовж південного берега річки Ханган і складається з 36 станцій.

На схемах метрополітену лінії і станції пронумеровані, що дозволяє іноземцям досить легко орієнтуватися при призначенні зустрічей на певних станціях. Назви всіх станцій і взагалі всі покажчики в метрополітені продубльовані англійською мовою (а назви станцій мають аналоги ханчча).

Наземний транспорт[ред.ред. код]

Сеульський автобус
Поїзд швидкісної залізниці KTX

Транспортний бум в Сеулі бере свій початок в епоху Корейської імперії, коли були прокладені перші автодороги і перша залізниця до Сінийджу. З того часу транспортна система міста сильно розрослася, зробивши його одним з найбільших транспортних вузлів Азії. У місті прокладено метрополітен з дев'ятьма лініями, діє близько 200 автобусних маршрутів, і шість великих автострад (хайвеїв), що з'єднують райони міста і передмістя. Сеул з'єднується з іншими містами країни за допомогою швидкісної залізниці KTX, що є однією з найшвидших у світі.

До середини 1970-х років в діловому центрі Сеула існував і трамвай, однак з початком введення в експлуатацію метрополітену, а також з тією обставиною, що трамвайні колії займали забагато місця на вузьких вуличках Сеула в умовах постійного збільшення чисельності автотранспорту, було прийнято рішення ліквідувати цей вид транспорту.

У місті і на міжміських маршрутах дуже розвинений автобусний транспорт. Автобуси мають перевагу перед приватним автотранспортом і це правило дотримується в абсолютній більшості випадків (основні порушники цього правила — таксисти, з якими у водіїв автобусів йде непримиренна ворожнеча — це помічають багато гостей Сеула). Однак у зв'язку з неухильним зростанням особистого автотранспорту кілька років тому серйозно постала проблема пробок на дорогах. Проблему пробок для автобусів вдалося вирішити завдяки ініціативі нинішнього президента, а в той час (2007 рік) ще мер Сеула Лі Мен Бак а — на одній з центральних доріг Хангана (кор. 한강로) від моста Ханган (кор. 한강 대교) до площі сеульського вокзалу були прокладені спеціальні автобусні лінії. У результаті нововведення час поїздки городян з південних районів Сеула в центр міста вранці і з центру міста ввечері по цьому маршруту скоротилося приблизно в 2,5-3 рази. Відразу ж слідом за цим нововведенням в інших районах Сеула пішли аналогічні зміни.

Повітряний транспорт[ред.ред. код]

Місто обслуговується двома аеропортами. Аеропорт Кімпхо довгий час був єдиним в країні міжнародним аеропортом. У березні 2001 року відкрився Міжнародний аеропорт Інчхон у місті Інчхон. Після цього аеропорт Кімпхо став здійснювати тільки внутрішні рейси (за винятком рейсів в Токіо і Шанхай). Інчхонскій аеропорт входить до числа найбільших у Східній Азії, поряд з аеропортами Гонконгу і Сінгапуру. З 2005-го року Міжнародна асоціація повітряного транспорту визнає 4 роки поспіль Інчхонскій аеропорт найкращим у світі. Обидва аеропорти пов'язані з Сеулом швидкісними автомагістралями. У 2008 році відкрито залізничне сполучення між аеропортами Кімпхо і Інчхон. Ведеться будівництво швидкісної залізниці, яка зв'яже Міжнародний аеропорт Інчхон з Центральним вокзалом Сеула.

Спорт і відпочинок[ред.ред. код]

Вид на частину Сеулу
Перебудований Чхонгечхон

Історичний центр міста — це місто династії Чосон, що знаходиться тепер в діловому кварталі. Там є сусідами стародавні палаци, штаб-квартири корпорацій, сучасні офісні будівлі і готелі. Ця частина міста знаходиться в долині Чхонгечхон (청계천). На північ від ділового центру знаходиться гора Пукхансан, а на південь — невелика гора Намсан, на якій розташована телевежа Намсан.

Далі на південь знаходяться колишні околиці Енсангу і Мапогу і протікає річка Ханган. На іншій стороні річки, в південно-східній частині Сеула знаходиться сучасний район Каннамгу і його околиці. Тут розташовується корейський Міжнародний Торговий Центр. Великою популярністю користується розважальний комплекс COEX, в якому зосереджена величезна кількість усіляких закусочних і ресторанчиків, кінотеатрів і магазинів, а також — великий підземний океанарій.

У сусідньому районі Сонпхагу розташований парк розваг Lotte World, який також є дуже популярним місцем у місті.

На Йоийдо, невеликому острові посеред річки Ханган, на якому в давні часи була переправа на північний берег річки, і який колись використовувався як військовий аеродром, розташовуються Національна Асамблея Республіки Корея, головні теле- і радіомовні студії і велика кількість офісних будівель.

Акуратна планування міста була ключовою концепцією при його забудові починаючи з XIV століття а. Королівські палаци династії Чосон до цього дня знаходяться в Сеулі. Головний імператорський палац (Кенбоккун) відновлено у колишньому вигляді.

У зв'язку з великим обсягом роботи, проробленим урядом міста для зниження забруднення навколишнього середовища, повітря в місті за чистотою дорівнює токійським, і набагато чистіше, ніж в Пекін е. У Сеулі та навколишніх районах розташовується шість великих парків, включаючи Сеульський ліс, відкритий в 2005 році. Зона навколо Сеула засаджена лісосмугою для захисту від забруднення підприємствами, що знаходяться в провінції Кьонгідо. Крім того, в Сеулі знаходяться три великих парку розваг: Lotte World, Seoul Land і Everland, розташований в передмісті Йон'ін. Найбільш відвідуваний з них — Lotte World. Інші центри відпочинку — це, перш за все, олімпійський стадіон і стадіон чемпіонату світу 2002-го року, а також публічний парк в центрі міста.

Берег острова Йоідо — мабуть, найбільш розвинута частина міського парку річки Ханган (кор. 한강 시민 공원), який простягнувся по обох берегах і проходить через усе місто: біля берега працюють кораблі-ресторани, по трьох маршрутах курсують річкові «трамвайчики», крім цього є станція річкового таксі (перевезення здійснюється невеликими катерами, досить швидкими), також на березі острова розташована велика кількість комерційних наметів, які торгують продуктами швидкого приготування і напоями (аж до алкогольних), є кілька пунктів оренди велосипедів, спортивні майданчики (зі штангами, турніками тощо), туалети. Ця частина парку річки Ханган користується у городян величезною популярністю, оскільки далеко не у всіх є час виїхати з родиною / друзями за місто або до моря навіть на вихідних. Величезні скупчення народу спостерігаються в основному ближче до кінця тижня, на вихідних та у свята. У будні дні вечорами біля берега можна зустріти чимало офісних працівників, які приходять відпочити з колегами після закінчення трудового дня. Основний контингент приїжджих сюди — молодь, однак часто зустрічаються і люди похилого віку.

Спеціально для любителів велосипедного спорту вздовж обох берегів річки Ханган простягнулися велосипедні траси. Територія парку в цей час (березень 2009 р.) активно розбудовується міською владою. Закінчення реконструкції намічено на кінець 2009 року.

Практично на всьому протязі в межах міста річку Ханган (а також велосипедні доріжки та спортивні майданчики) від житлових районів відгороджують швидкісні автомагістралі. Для того, щоб городянам було зручніше добиратися до берегів річки, через автомагістралі в деяких місцях вже побудовані, а місцями ще будуються пішохідні та велосипедні містки.

Вища освіта[ред.ред. код]

В Сеулі розташовуються найпрестижніші університети країни, включаючи Сеульський Національний Університет, Національний Університет Кореї, і Університет Йонсе.

Інші університети:

Відомі особистості, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Robert Nilsen: South Korea Handbook. Moon, Emeryville Cal 2004 (3. Aufl.), S.157ff. ISBN 1-56691-418-3
  • Dirk Bronger: Manila-Bangkok-Seoul. Regionalentwicklung und Raumwirtschaftspolitik in den Philippinen, Thailand und Südkorea. Institut für Asienkunde, Hamburg 1997. ISBN 3-88910-178-X
  • Beom Chu: An der Tradition orientierter Wohnungs- und Städtebau: Entwicklung eines Konzeptes für die Neuordnung historischer Wohngebiete in Seoul. Vertrieb für Bau- und Planungsliteratur, Dortmund 1999. ISBN 3-929797-53-4
  • Lothar Coenen (Hrsg.): Der Wind weht aus dem Süden. Zeugnisse aus Seoul. Calwer, Stuttgart 1990. ISBN 3-7668-3109-7
  • Young-Jun Lee: Luftreinhaltepolitik im städtischen Ballungsraum Seoul. Verlag für Wissenschaft und Forschung, Berlin 1994. ISBN 3-930324-09-1
  • In-Ju Song: Analyse des Stadtökosystems als ökologische Grundlage für die Stadtplanung. Am Beispiel von Seoul. Verlag Dr. Kovac, Hamburg 1998. ISBN 3-86064-800-4
  • Martin Robinson: Seoul. Lonely Planet, Melbourne 2003. ISBN 1-74059-218-2 (Englischer Reiseführer)
  • Keith Pratt: Old Seoul. Oxford University Press, Oxford 2002. ISBN 0-19-593087-8
  • Peter Messingfeld: Abenteuer Seoul Verlag Lydia Messingfeld, 2008. ISBN 978-3-00-024362-2 (Deutscher Kultur- und Reiseführer)

Посилання[ред.ред. код]

Карти[ред.ред. код]