Метеорит

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Не слід плутати з Астероїдом, небесним тілом що рухається в космосі.
Метеорит Вілламетт вагою 15,5 тонн.

Метеори́т (від грец. μετέωρος, «підвішений у повітрі») — тверде тіло небесного походження, що впало на поверхню Землі з космосу.

Існують різні дані про кількість метеоритів, що падають на Землю, які залежать від точності вимірювань. Вважають, що за добу падає 5-6 тонн метеоритів, або 2 000 тонн на рік. Крім того, за добу на земну поверхню падає від 300 до 20 000 тонн метеоритного пилу.[1]. Більшість знайдених метеоритів мають вагу від декількох грамів до декількох кілограмів. Найбільший зі знайдених метеоритів — Гоба, маса якого (за оцінками, оскільки метеорит ніколи не зважувався) сягала 60 тонн[2].

Загальний опис[ред.ред. код]

Явище падіння тіла з космосу, називається метеором, якщо воно виглядає не яскравіше —4-ї зоряної величини, якщо тіло яскравіше або помітні його кутові розміри  — болідом. Космічне тіло до падіння називається метеорним тілом і класифікується за астрономічними ознаками, наприклад, це може бути комета або астероїд. Аналогічні падінню метеорита явища на інших планетах і небесних тілах звичайно називаються просто зіткненнями між небесними тілами.

Основними компонентами метеоритної речовини є залізо-магнезіальні силікати й нікелисте залізо. Розповсюджені мінерали, що входять у силікати метеоритної речовини, — це олівіни (Fe, Mg)2SiO4 і піроксени (Fe, Mg)SiO3 Вони присутні в силікатах або у вигляді дрібних кристалів або скла, або як суміш із різними пропорціями.

Класифікація[ред.ред. код]

За вмістом нікелистого заліза й силікатів метеорити поділяють на три великі категорії[3]:

  • кам'яні (92% за кількістю)
  • залізні (6%)
  • залізо-кам'яні (2%)

Кам'яні метеорити[ред.ред. код]

Найбільш численні кам'яні метеорити поділяють на дві групи: хондрити й ахондрити.

Хондрити[ред.ред. код]

Докладніше: Хондрити

Хондрити названо так через наявність незвичайних включень сферичної або еліптичної форми — хондр — яких не виявлено в земних породах. Розмір хондр зазвичай становить близько міліметра, хоча буває і декілька міліметрів. Їх склад та структура свідчить, що вони кристалізувалися з розплаву[4]. Хондрити мають елементний склад, близький до складу тугоплавкої речовини Сонця, це відрізняє їх від земних порід. Їх вважають залишками протопланетної речовини, що зазнала мінімальних змін від часу утворення планет[5].

Звичайні хондрити[ред.ред. код]
Докладніше: Звичайні хондрити
Вуглецеві хондрити[ред.ред. код]

Вуглецеві хондрити позначаються літерою «C». Містять багато заліза, що перебуває у зв'язаному стані в силікатах. Вони темніші, таке забарвлення вуглецевим хондритам надає мінерал магнетит (Fe3O4), невелика кількість графіту, сажі та органічних сполук.

Ахондрити[ред.ред. код]

Докладніше: Ахондрити

Група кам'яних метеоритів (близько 10%) — ахондрити. У них немає хондр і вони хімічно не схожі на хондрити. Ахондрити становлять ряд від майже мономінеральних олівінових або піроксенових порід до об'єктів, подібних за структурою й хімічним складом із земними й місячними базальтами. Вони бідні залізом і сидерофільними домішковими елементами, у них дещо різний вміст Fe, Mg й Ca. Здебільшого ці метеорити схожі на вивержені породи Землі та Місяця, що пройшли магматичну диференціацію. Вважається, що ахондрити утворилися з вихідної речовини хондритового складу в процесі диференціації, що також призвів до утворення залізних метеоритів. Ахондрити поділяють на групи за мінеральном складом. Назва кожної з груп відповідає або назві основного мінералу, або назві метеориту, який можна вважати типовим представником даної групи: оголені (97% за масою становить ортоенстатит), уреїліти (85% олівіну), діогеніти (95% ортопіроксену), говардити (40-80% ортопіроксену) і евкрити (40-80% піжоніту).

Залізо-кам'яні метеорити[ред.ред. код]

Залізо-кам'яні метеорити поділяють на два типи, що розрізняються хімічними й структурними властивостями: паласити та мезосидерити. Паласитами називають ті метеорити, силікати яких складаються із кристалів магнезіального олівіну або їхніх уламків, укладених у суцільній матриці з нікелистого заліза. Мезосидеритами називають залізо-кам'яні метеорити, силікати яких являють собою в основному перекристалізовані суміші з різних силікатів, що входять також до складу металу.

Залізні метеорити[ред.ред. код]

Докладніше: Залізні метеорити

Залізні метеорити майже цілком складаються з нікелистого заліза (90-91% FeNi) з невеликими домішками фосфору та кобальту, можуть містити невеликі кількості мінералів у вигляді включень.
Нікелисте залізо (FeNi) — це твердий розчин нікелю в залізі. За високого вмісту нікелю (30-50%) нікелисте залізо перебуває, в основному, у формі теніту (γ-фаза) — мінералу гранецентрованої структури, за низького (6-7% нікелю) нікелисте залізо майже повністю складається з камаситу (α-фаза) — мінералу з об'ємно-центрованою ґраткою.

Залежно від структури, визначеної вмістом нікелю, залізні метеорити поділяють на[6]:

Якщо поліровану поверхню гексаедриту обробити кислотою, зазвичай видно тонке штрихування, яке називають неймановими лініями. Добрим прикладом гексаедриту є пластина метеорита Coahuila[7].

Внаслідок обробки кислотою полірованої поверхні октаедритів утворюються відманштеттенові фігури[6].

Окремі метеорити[ред.ред. код]

Метеорити, знайдені на території України[ред.ред. код]

На території України зареєстровано за останні століття падіння 43 метеоритів, з них чотири — залізні[8]. Ось найвідоміші з них:

Влучання метеоритів у людей[ред.ред. код]

Перший в історії задокументований випадок влучання метеорита в людину стався 30 листопада 1954 р. в місті Силакауга, округ Талладеґа штат Алабама, США. Один з уламків метеорита Силакауга вагою 3,86 кг та розміром з апельсин, пробив дах будинку і, відскочивши рикошетом від радіоприймача, травмував сплячу жінку.

Інший випадок було зафіксовано у червні 2009 року, коли метеорит розміром з горошину врізався в чотирнадцятирічного німецького школяра Герріта Бланка, що прямував у цей момент до школи. Він влучив у руку підлітка, а потім відскочив і створив у землі кратер діаметром 30 сантиметрів. Хлопець відбувся дзвоном у вухах, який пройшов через декілька годин, і шрамом завдовжки 7,5 см на руці[12][13].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Железо в космосе» — глава з книги М. О. Мезеніна Занимательно о железе. М. «Металлургия», 1972. 200 с. (рос.)
  2. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. : ил. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.), с. 16
  3. Метеорити // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 282—284. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  4. Хондри // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 514. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  5. Хондрити // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 514. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  6. а б Залізні метеорити // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 163. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  7. Частина метеориту Coahuila з колекції С.-Петербурзького гірничого унверситету
  8. Сайт Міжнародного метеоритного товариства.
  9. Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. : ил. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.). - с. 18.
  10. Кравчук П. А. Книга рекордів природи. — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-642-1. - с. 325. Перший український метеорит.
  11. Метеоритна колекція РАН (рос.)
  12. «На німецького школяра впав метеорит.» Відомості.UA 12 червня 2009 (укр.)
  13. «14-year-old hit by 30,000 mph space meteorite». The Telegraph Thursday 23 February 2012 (англ.)

Посилання[ред.ред. код]