Даньскы вікінґове на походї на Анґлію. (
Мініатура, «Житіє св. Едмунда», 12. стороча).
Вікінґове (од стар.шканд.- víkingr, тыж нормане або варяґове) — шкандінавскоязычны племена, котры в Середовіку заселяли прибережну, а тыж контіненталну часть Шкандінавії тай Балтіцького моря. Од 8 ст. стали шыроко знаныма в северозападній Европі як войовници, піраты і купцї. Свою експанзію пошырили на вшытку Европу, Северну Атлантіку і Близкый Выход. У Франції «северны люде» были знамы як «нормане», в Анґлії їх звали «данцями», у Візантії — «варанґами», на Руси — «варяґами». Часто на вывоёваных землях заснововали властны поселїня. В Анґлії, Нормандії, в Ісландії, на Сіцілії тай міджірічу Днїпра і Волхова утворили властны державы. До остатку ся помішали з містныма племенами. Населїня Ісландії ся триме за чістых етнічных нащадків вікінґів.
