Queen

«Queen»
Queen (1984)
Основна інформація
Жанр	Прогресивний рок Хард-рок Глем-рок
Роки	З 1970 року
Країна	Велика Британія
Місто	Лондон
Мова	англійська
Лейбл	«Capitol», «Parlophone», «EMI», «Hollywood», «Island», «Elektra»
Склад	Фредді Мерк'юрі Брайан Мей Роджер Тейлор Джон Дікон

«Queen» (укр. «Королева») — британський рок-гурт, створений в 1971 році у Лондоні. Від року заснування (1971) і до смерті Фредді Мерк'юрі (1991) склад гурту залишався незмінним: Фредді Мерк'юрі — вокал, фортепіано; Брайан Мей — гітара, вокал; Роджер Тейлор — ударні, вокал; Джон Дікон — бас-гітара, бек-вокал.

Історія гурту

Заснування (1968–1971)

Основний логотип QUEEN, також присутній на нижній частині їх гербу.

1968 — 1971 — Незважаючи на те, що група під назвою «Queen» з'явилася в 1970 році, почалося все 1968-го. Саме тоді Брайан Мей і Тім Стаффел, студенти «Імперіал коледжу» в Лондоні, вирішили зібрати власний гурт. Щоб знайти барабанщика, Брайан вирішив повісити в коледжі оголошення. На нього відгукнувся Роджер Тейлор, який навчався там же на медичному факультеті. Його прослухали і прийняли в групу, яка отримала назву «Smile». Через рік після заснування, «Smile» і «Mercury Records» уклали контракт і тоді ж перші записалися в студії звукозапису, «Trident Studios». У 1969 році виходить перший і останній альбом групи під назвою «Getting Smile», а в Китаї випущений сингл «Polar Bear». У той період ця подія залишилася непоміченою, проте надалі «Getting Smile» став предметом жадання всіх квіноманів. Саме в цей час Тім Стаффел представив групі Фредді Булсара, разом з яким навчався в Ілінгському коледжі мистецтв. «Smile» Фредді дуже сподобалася. Проте вже в 1970 році учасники групи вирішили, що майбутнього у них немає, тому Тім перейшов в іншу групу — «Humpy Bong». Однак Фредді в цей же час залишає групу «Wreckage», де він грав, і приєднується до Брайана і Роджера. У цей момент і почалося народження легенди під назвою «Queen». Прізвище Фредді змінюється з Булсара на Мерк'юрі, а назва групи — на «Queen». Незабаром група дала свій перший концерт в коледжі «Kingston Polytechnic» (Лондон). Четвертий учасник — Джон Дікон з'явився тільки в лютому 1971 року, після того як група змінила шістьох тимчасових бас-гітаристів. Група почала репетирувати і навіть дала кілька концертів в «Імперіал коледжі». Там же проходили і репетиції. Одного разу групу попросили протестувати нову студію звукозапису «De Lane Lea». В обмін їм дозволялося зробити власні пробні записи. «Queen» вирішили скористатися такою можливістю. У тому ж році підписано контракт на запис, менеджмент і публікацію з «Trident», причому заробляли музиканти в тиждень всього по 60 фунтів. Запис першого альбому групи в «Trident Studios» проходила в «down time», тобто в той час, коли студія нікому не потрібна.

«Queen»

Перший офіційний сингл «Queen» — «Keep Yourself Alive» був випущений 6 липня 1973 року і отримав суперечливі рецензії: «Якщо зовні ці хлопці гарні хоча б вполовину свого звучання, вони прославляться» — «Нью М'юзікал Експрес»; «Пронизливий, міцно збитий сингл» — «Рекорд Міррор»; «Неоригінально» — «Мелоді Мейкер».

Через тиждень, 13 липня 1973 року, вийшов альбом, названий просто «Queen» (були відкинуті назви «Top Fax», «Pix And Info» і «Deary Me»). EMI запустила і сингл, і альбом в рамках єдиної рекламної кампанії, за що музична преса звинуватила фірму в брудному маніпулюванні, через це сингл групи не менше п'яти разів був викреслений зі списку «Бі-Бі-Сі — Радіо 1». У результаті платівка практично не звучала в ефірі, таким чином, сингл не потрапив в хіт-парад.

На обкладинці диска заявлялося про те, що музиканти не використовували жодного синтезатора (за який багато слухачів автоматично брали звучання групи, насправді це був своєрідний тембр гітари Брайана Мея). У музиці альбому відчувався глем-рок і звучали вставки з джазу, фолк-року і металу. Альбом був націлений на «важку» публіку, на диску майже не прослуховувалися чуттєві поп-мелодії, які стануть згодом візитною карткою групи.

З виходом альбому«Queen» почали звертати на себе увагу публіки. Диск знаходився в таблиці популярності альбомів 17 тижнів (найвища позиція — 24-е місце) і став «золотим». (Існують два рідкісних видання альбому: ряд примірників пробної партії з незакінченими обкладинками, які були представлені на рекламній прес-конференції EMI, а також квадрофонічна версія, випущена лише в США.)

«Queen II»

Другий альбом гурту — «Queen II» виходить у 1974 році. Спочатку він повинен був з'явитися раніше, проте обкладинка була зроблена з друкарською помилкою, і група зажадала, щоб все було виправлено. У березні цього року «Queen» поїхали в свій самостійний тур по країні, що почався з Блекпула, через місяць — група вирушила у перший американський тур, супроводжуючи групу «Mott The Hoople». Однак у травні, коли Брайан захворів гепатитом, «Queen» довелося скасувати інші концерти.

«Sheer Heart Attack»

В травні 1974 року після 6-ти ночей виступів у нью-йоркському театрі «Uris», Брайан Мей захворів, йому був поставлений діагноз: гепатит. У той час коли Мей лікувався, в липні у «Trident Studios» тріо з решти музикантів «Queen» почало сесії по запису третього студійного альбому. Мей повернувся до роботи на півдорозі процесу запису альбому.

Випущений в листопаді 1974 року альбом «Sheer Heart Attack» посів 2-е місце у Великобританії та 12-е в США і добре продавався в Європі. Альбом став першим досвідом міжнародного успіху «Queen». Незважаючи на те, що попередній альбом «Queen II» був досить експериментальним, група і далі намагалася відкрити ще більш нові горизонти, залишивши позаду консервативні уявлення попередників і дозволивши собі спробувати нові ідеї. На додаток до хард-року, в «Sheer Heart Attack» група спробувала глем-рок («Tenement Funster»), ранній хеві-метал («Stone Cold Crazy»), водевіль («Bring Back That Leroy Brown»), арена-рок («In The Lap Of The Gods... Revisited») і баблгам-поп («Killer Queen», «Misfire»). Були присутні і дві балади «Lily Of The Valley» і «Dear Friends», що характерно для будь-якого альбому «Queen».

Особливо виділився сингл «Killer Queen», який мав вражаючий успіх в хіт-параді Великобританії посівши 2-е місце і протримавшись у Топ-20 виключно довго. Більше того, сингл посів 12-е місце в хіт-параді США, будучи першим синглом «Queen», що потрапив в чарт, що в свою чергу проклало дорогу для подальшого успіху. Успіх у США був продовжений наступним синглом «Now I'm Here», який посів шановне 12-е місце у Великобританії.

В останні роки альбом «Sheer Heart Attack» отримав визнання від музичних видань: у 2006 році у рейтингу журнала «Classic Rock» «100 найкращих британських рок-альбомів всіх часів» посів 28 позицію, а в 2007 році у рейтингу журнала «Mojo» «100 рекордів, які змінили світ» посів 88 позицію. Це також другий з трьох альбомів «Queen» які розміщені в книзі «1001 альбом який ви повинні почути перш ніж померти».

«A Night at the Opera»

Гурт в 1976 році. Зліва направо: Дікон, Меркурі, Мей, Тейлор.

Для групи 1975 рік ознаменувався розривом контракту з економічних причин з «Trident Studios» і підписанням угоди з «EMI» та «Elektra». Процес розірвання контракту зайняв довгий час, і в результаті «Queen» були зобов'язані виплатити «Trident Studios» 100000 фунтів стерлінгів і 1 відсоток авторського гонорару з наступних 6-ти альбомів. Новим менеджером групи став Джон Рід, менеджер Елтона Джона.

21 листопада 1975 року група випустила альбом «A Night At The Opera» («Ніч в опері»), назвою послужив один з фільмів братів Маркс. Альбом записувався протягом п'яти місяців, в семи студіях, із застосуванням найсучаснішої студійної техніки, ставши найдорожчим з усіх альбомів «Queen» у той час. Альбом мав великий успіх, отримав схвальні відгуки критиків і відразу завоював широку аудиторію, після його виходу «Queen» стали називати «супергрупою» світового масштабу. Платівка посіла перший рядок у британському хіт-параді і протрималася в чартах близько 50 тижнів, ставши першим платиновим альбомом «Queen» (випущено 1.3 мільйони копій), у США платівка досягла 4-го місця, ставши тричі платиновою (випущено 3.5 мільйони копій). Також альбом посідав перші позиції і був золотим та платиновим в багатьох країнах світу. Альбом посів № 230 в списку «500 найкращих альбомів усіх часів» журналу «Rolling Stone» 2003 року. В опитуванні британського каналу Channel 4 у 2004 році альбом посів 13 позицію серед найкращих альбомів усіх часів. У всесвітньому опитуванні книги Гіннеса, платівка посіла № 19 найкращих альбомів усіх часів. Журнал «Q» помістив альбом на 16 місце в списку «50 найкращих британських альбомів». Альбом увійшов в книгу «1001 альбом який ви повинні почути перш ніж померти».

Найвідомішою піснею цього альбому є «Bohemian Rhapsody», яка вийшла на синглі 31 жовтня. Спочатку, через 6-хвилинну довжину, були сумніви з приводу випуску синглу з піснею, яка не вкладається в радіо-формат, проте завдяки другові Мерк'юрі, радіо-ді-джею Кенні Еверетту, сингл був випущений в радіоефір. Пісня протрималася в британських чартах 17 тижнів, 9 з яких вона перебувала на першій сходинці (в американських чартах пісня досягла 9 строчки). Пісня стала третім за кількістю проданих синглів у Великобританії усіх часів. У 2000 році в Великобританії вона була визнана «піснею тисячоліття».

«A Day At The Races»

Перші чотири місяці 1976 року група «Queen» провела на гастролях в США, Японії та Австралії. У березні вийшов повнометражний фільм «Queen At The Rainbow» («Концерт Queen в "Рейнбоу"») як доповнення до фільму «The Hustle» («Суєта»).

У травні група повернулася до Британії і приступила до запису альбому «A Day At The Races» («День на скачках»). Вперше музиканти самі виступили як продюсери, розпрощавшись з Роєм Томасом Бейкером. Розставання було дружнім, обидві сторони просто хотіли спробувати себе в чомусь новому.

18 червня пісня «You're My Best Friend» («Ти — моя найкраща подруга») вийшла на синглі. Оглядач «Саундз» у своїй рецензії писав: «Це буде абсолютний успіх: найкрасивіші вокальні гармонії, сміливі гітарні акорди і чудовий голос Фредді. Негайно злетить на перше місце!». Насправді пісня вийшла на 7-у позицію.

Записи в студії були перервані у вересні для того, щоб дати декілька концертів: два в Единбурзі, один в Кардіффі, а також виступити як одними з головних зірок на безкоштовному концерті в лондонському Гайд-парку 18 вересня, цей виступ увійшов в аннали історії. На всіх концертах прозвучав матеріал з майбутнього альбому. Подивитися на «Queen» зібралося 150 000 глядачів, виступ викликав захват у публіки.

Група завершила запис альбому «A Day At The Races» в середині жовтня. Першим синглом з нового альбому стала пісня «Somebody to Love» («Полюбити кого-небудь»), випущена в листопаді. Як рекламу альбому «Queen» відвідали кінні скачки в «Кемптон-Парку». У спецзаїзді, що спонсорував «EMI», музиканти випадково поставили на одного й того ж коня, який і виграв.

10 грудня 1976 року «A Day At The Races» надійшов у магазини, до того моменту попередні замовлення по Британії склали півмільйона примірників. Однак якщо рівень синглу був набагато вище середнього, альбом сильно розчарував. Натхненні успіхом альбому «A Night at the Opera» і будучи впевненими в успіху знайденої формули, група здійснила найбільшу помилку: музиканти спробували відтворити атмосферу попереднього альбому, навіть назву платівки знову було взято у братів Маркс. Оглядач «Саундз» виступив з рецензією: «Альбом надто продуманий, надто зарозумілий, перевантажений виконавством на шкоду натхненню». Однак подібні думки не позначилися на кількості проданих платівок, і знову на Різдво «Queen» очолювали список найпопулярніших альбомів.

News of the World

Джон Дікон, Браян Мей і Фредді Меркьюрі на концерті в Нью-Гейвені в 1977 році

12 листопада 1976 року вийшов сингл «Somebody Те Love». 1977 рік почався тримісячним північноамериканським турне «Queen» з «Thin Lizzy» як розігріваючою групою. «Queen» виступали на великих майданчиках, таких, як Медісон-сквер-гарден і лос-анджелеський «Форум». Незважаючи на повторення проблем з голосовими зв'язками Фредді, турне пройшло успішно (цього разу довелося скасувати тільки два концерти). Після гастролей у США група відпочивала місяць в Британії.

У травні група знову вирушила на гастролі по Скандинавії, континентальній Європі та Британії, Фредді демонстрував свою любов до балету, виступаючи в копії знаменитого сценічного костюма Ніжинського. 20 травня вони випустили міньйон з назвою «Queen's Fisrt ЕР», в який були включені 4 композиції. Міньйон посів 17-е місце хіт-параду. На початку червня група завершила своє британське турне двома лондонськими виступами на майданчику «Ерлз Корт» в рамках офіційних ювілейних святкувань (доходи від другого виступу були передані в ювілейний фонд королеви Єлизавети II). «Queen» підготували розкішне шоу (яке обійшлося їм в 75 000 фунтів).

7 жовтня вийшов перший сингл з нового альбому — «We Are The Champions». Пісня дійсно стала звичним мотивом для вболівальників на будь-якому спортивному змаганні. У Британії пісня посіла 2-е місце хіт-параду, а в США стала «платиновою», посів 4-е місце і ставши на той момент найбільшим хітом групи. У жовтні «Queen» удостоєні спеціальної нагороди «Британія Еуорд» за «Богемську рапсодію», яка була титулована «найкращим синглом Британії за останні двадцять п'ять років». 28 жовтня «Queen» випустили альбом «News Of The World», продюсером якого була група за участю Майка Стоуна. Оформлення обкладинки — гігантський робот, було виконано художником Френком Келлі Фрізом, оригінальний малюнок для оформлення диска знайшов Тейлор, якому попався в руки науково-фантастичний журнал-антологія «Естаундінг Саєнс».

«News Of The World» показав, що група знову в хорошій формі, у Британії альбом посів 4-у позицію. Незадовго до випуску альбому група остаточно порвала з «Трайдент», викупивши у компанії право на той 1% відрахувань, який група була змушена виплачувати як компенсацію за розрив свого контракту. Музиканти також вирішили розлучитися з Джоном Рідом, що обійшлось виплатою одноразової великої суми, також «Queen» повинні були сплатити 15% від суми всіх доходів від продажу своїх альбомів, випущених до того моменту. Таким чином, виникла друга велика фінансова проблема, з якою зіткнулися музиканти, однак тепер вони мали намір взяти менеджмент на себе за допомогою Пітера Брауна (колишнього помічника Ріда), Джеррі Стіккелса (організатора всіх турне), юриста Джима Бича та його помічника Пола Прентера.

У листопаді група почала своє друге за рік американське турне. Джон Дікон відправився на гастролі, коротко постригшись, і тому був жорстоко обізваним панком своїми товаришами. На Різдво група повернулася додому. У січні 1978 року на музичному фестивалі «МІДЕМ» (європейської музіндустрії) в Каннах «Queen» удостоїлася нагороди французького радіо як «рок-група найбільшого потенціалу», цьому також сприяв сингл «We Will Rock You», який пробув на першій сходинці французького хіт-параду дванадцять тижнів. Дана подія ознаменувала прорив групи у Франції. Тим часом учасники «Queen» продовжували приводити в порядок свої справи. Вони найняли нового бухгалтера, Пітера Чанта, і з його допомогою заснували власну продюсерську компанію «Куїн Продакшнз Лтд», а також дочірні — музкомпанію «Куїн мьюзік Лтд» та кінокомпанію «Куїн філмз Лтд». Чант ознайомився зі станом фінансів групи і порадив своїм новим клієнтам провести рік за межами Великобританії. Відповідно до британського податкового законодавства, якщо платник податків проводить 300 днів у році за кордоном, він звільняється від сплати податків, «Queen» опинилася на порозі «податкового заслання».

Jazz

У січні 1978 року на музичному фестивалі «МІДЕМ» в Каннах «Queen» удостоїлася нагороди французького радіо як «рок-група найбільшого потенціалу», завдяки пісні «We Will Rock You» яка пробула на першій сходинці французького хіт-параду дванадцять тижнів.

13 травня року виступами на Уемблі у Лондоні завершилися гастролі «News of the World Tour». Цієї пори «Queen» отримала дві нагороди: читачі двох газет — «Дейлі Мейл» і «Дейлі Міррор» назвали її «найкращою британською рок-групою».

У липні почалася робота над альбомом «Jazz». Оскільки заробітки групи зросли, нею зацікавилися британські податкові служби. Відповідно до британського законодавства, платник податків звільняється від сплати податків, якщо він проводить у Великобританії менше 300 днів у році. У зв'язку з цим вперше було вирішено застосувати схему роботи поза Великобританію: частина сесій нового альбому проводилась в студії «Super Bear» в Ніцці (Франція), а інша частина в «Mountain Studios» в Монтре (Швейцарія). Таким чином, почалася «податкове заслання» групи.

Альбом «Jazz» був випущений 10 листопада, у публіки альбом мав великий успіх: посів 2 місце в хіт-параді Великобританії і 6-е в США. П'ять пісень з альбому стали синглами: «Fat Bottomed Girls», «Bicycle Race», «Don't Stop Me Now», «Mustapha» i «Jealousy».

Платівка являла собою суміш диско, джаза, ритм-енд-блюза і хард-рока. Своєю стильовою різноманітністю «Jazz» викликав доволі суперечливі відгуки у критиків, від хвалебних до злісних випадів. Відомою стала стаття Дейва Марша в журналі «Rolling Stone», де він розкритикував альбом, закінчуючи статтю словами: "Можливо «Queen» — сама фашистська рок-группа в світі."

Малюнок на обкладинці був запропонований Роджером Тейлором під враженням від концентричних кіл, які він побачив під час відвідування Берлінської стіни в 1978 році. У комплекті першого видання платівки йшов постер з фотографією безлічі голих жінок на велосипедах. Це була спеціальна акція «Queen» для просування синглу «Bicycle Race»/«Fat Bottomed Girls» і зйомки відеокліпу для нього: вони влаштували велогонки на стадіоні «Wimbledon», в яких брали участь 65 голих жінок. Звідти і взята фотографія для постера. У США постер заборонили до продажу через магазини, його можна було тільки замовити поштою. Відеокліп також був заборонений спочатку і змонтований так, що всі оголені місця були завуальовані. Пізніше, на одному виступі «Queen» в нью-йоркському «Медісон Сквер Гарден» на сцену викотило безліч голих по пояс жінок на велосипедах. З велосипедами теж були проблеми. Їх брали в прокат в британській мережі велосипедних магазинів «Halfords». Коли там дізналися, для чого бралися велосипеди, після повернення фірма змусила «Queen» заплатити за нові сидушки для цих велосипедів.

З 28 жовтня у США почались гастролі на підтримку альбому «Jazz» — «Jazz Tour».

1980—1984

«The Game»

Літо 1979 року група провела за роботою над альбомом «The Game» у студії «М'юзікленд» в Мюнхені. Там музиканти познайомилися з інженером звукозапису Райнхардтом Маком, групі сподобалися його ідеї і музиканти зробили його співпродюсером, зазначивши це в коментарях на обкладинці майбутнього альбому. Того ж літа група дала один концерт в Саарбрюкені.

5 жовтня вийшла на синглі «Crazy Little Thing Called Love», пісня, виконана в стилі рокабіллі і написана в стилі Елвіса Преслі, викликала справжній фурор. Фредді придумав пісню у ванній. Критикам пісня сподобалася, в хіт-параді вона посіла 2-е місце. У лютому 1980 року сингл посів 1-у позицію у хіт-параді США. З 22 листопада по 26 грудня 1979 року «Queen» дали турне по Великобританії — «Crazy Tour». На останньому концерті Фредді змінив імідж, одягнувшиви шкіряні трико і гострокутний кашкет, а Джон Дікон перейшов на сорочку з краваткою. Гастролі завершилися виступами у маленьких залах в передмістях Лондона. 27 грудня група виступила на благодійному концерті в допомогу народу Камбоджи, на концертний диск-збірку потрапила лише одна пісня — «Now I'm Here».

25 січня 1980 року вийшов сингл «Save Me», який посів 11-е місце хіт-параду, незважаючи на негативні рецензії («Фальшива музика фальшивої групи», — заявила «НМЕ»). Тим часом «Crazy Little Thing Called Love» очолювала хіт-паради по всьому світу, крім успіху в США, пісня вийшла на 1-е місце в Канаді, Мексиці, Голландії, Новій Зеландії та Австралії. З лютого по травень група провела у студії «М'юзікленд», закінчуючи роботу над альбомом «The Game».

«The Game» вийшов 30 червня, кількома днями пізніше випуску синглу «Play the Game» (посів 14-е місце хіт-параду). На обкладинці платівки група з'явилася в новому образі: всі, крім Мея, були досить коротко підстрижені, а Фредді відростив вуса. Прийнявши новий вигляд, група ризикувала втратити безліч американських шанувальників, тому що любителі року США звикли бачити «важкі» групи, учасники яких носили довге волосся. Давні шанувальники групи критикували її новий імідж: офіс групи заполонили поштові посилки з наборами для гоління від фанів. «НМЕ» критикувала головний сингл — «Play the Game» словами: «Ось ще три хвилини самовпевненної, перенасиченої ефектами банальності, втім, як і слід було очікувати». Також критикувався і альбом «The Game», який ,незважаючи на це, посів 1-е місце у британських і американських чартах. У альбомі група вперше використала синтезатор, демонструючи бажання просунутися в пошуках нового.

30 червня «Queen» розпочали в США гастролі The Game Tour. 1 липня вийшов сингл «Another One Bites The Dust», написаний Джоном Діконом. У Британії пісня посіла 7-у позицію хіт-параду, а у США вона очолила хіт-паради у категорії рок, диско і навіть «чорної» музики — «соул». Американські гастролі закінчилися чотирма аншлаговими концертами у «Медісон-сквер-гарден», після цього група влаштувала собі відпочинок у жовтні, а потім повернулася у студію, щоб завершити проект, розпочатий ще під час роботи над «The Game», — альбом-саундтрек «Flash Gordon».

«Flash Gordon»

Кількома роками раніше «Queen» попросили написати і виконати музичну тему для фільму режисера Майка Ходжесa. Фільм був новою екранною версію пригод героя науково-фантастичних коміксів 30-х років Флеша Гордона з бюджетом у 22 мільйони доларів. Зрештою, група вигадала не тільки одну музичну тему, але й створила повнометражне музичне озвучення.

Матеріал для фільму записувався наспіх в різних студіях, в перервах між гастролями, робота вступила в завершальну стадію під час закінчення запису альбому «The Game», а останні студійні записи саундтрека відбулися у жовтні 1980 року в англійській студії «Енвіл». Робота над музикою до фільму остаточно була закінчена в листопаді, і в тому ж місяці група вирушила на гастролі по Європі і Великобританії (виступаючи тільки на стадіонах).

Наприкінці місяця вийшов сингл з основною музичною темою «Flash», який посів 10-е місце в хіт-параді. Альбом був випущений 8 грудня, якраз в період найбільших концертів британського турне групи на стадіоні Уемблі. Цієї пори також планувався випуск збірника «Greatest Hits», який був відкладений, оскільки спочатку було необхідно як слід розкрутити «Flash Gordon» — новий офіційний альбом групи (відгуки про альбом були різними). Диск вийшов на 10-е місце британського списку і став «золотим».

«Greatest Hits»

У лютому 1981 року «Queen» вирушили до Японії, де відіграли п'ять концертів у токійському «Будокане». Потім група вирушила до Південної Америки, щоб дати шість концертів в Аргентині і два в Бразилії. Все закінчилося концертом «Queen» на стадіоні «Морумбі» в Сан-Пауло, що зібрав 251.000 глядачів.

Восени «Queen» випустили відеозбірку «Greatest Flix», у якій були зібрані відеоролики всіх синглів групи, а також спеціально записаний ролик пісні «Killer Queen». Також була випущена книга «Queen's Greatest Pix» — підбірка фотографій групи, старих і нових, а також статей про «Queen».

У листопаді «Queen» відзначили своє десятиріччя, випустивши збірку «Greatest Hits», до альбому увійшло 17 пісень. Альбом посів 1-е місце і залишався в списку популярності протягом шести місяців.

«Hot Space»

Виступ «Queen» під час «Hot Space Tour» у 1982 році.

26 жовтня 1981 року «Queen» випустили сингл «Under Pressure», який став 2-м хітом групи і посів 1-е місце. Пісня записана в Монтре у співпраці з Девідом Боуї. Остаточно робота над піснею була завершена у Нью-Йорку (Роджером, Фредді і Боуї).

У листопаді 1981 року «Queen» виступили з двома концертами в Монреалі, обидва виступи були зняті канадською компанією «Мобайл Віжн» для майбутнього повнометражного концертного фільму. У грудні група вилетіла до Мюнхену, щоб закінчити роботу над новим альбомом. Пісні «Another One Bites The Dust» і «Dragon Attack» з попереднього альбому «The Game» позначили тенденцію до «ритмічного» року. Альбом «Hot Space» майже повністю був орієнтований на подібну музику. Фредді почав у повній мірі розробляти цей напрямок, в результаті були створені пісні: «Body Language», «Staying Power» й інші. Багатоканальний запис «Staying Power» було відправлено до США Аріфу Мардіну (продюсував таких виконавців, як Арета Франклін і Чака Хан), який додав духову секцію у своєму аранжуванні.

Після завершення роботи над альбомом «Hot Space», група зробила коротку відпустку у Лос-Анджелесі перед новими гастролями. Гастролі «Hot Space Tour» тривали без перерви з квітня по листопад 1982 року, охопивши Європу, Британію, Північну Америку і Японію. Щоб більш точно відтворити на концертах звучання свого нового альбому, група взяла в турне клавішника Моргана Фішера (колишнього учасника «Mott»). Наприкінці травня розпочався британський етап турне, «Queen» виступили на стадіоні «Лідс Юнайтед», який Мей назвав: «Найкращим концертом в історії групи». 5 червня група дає в «Мілтон Кінз Боул» на відкритому майданчику «Bowl» великий концерт, який знімався «Tyne Tees Television» під керівництвом режисера Гевіна Тейлора. Пізніше запис було показано в передачі «The Tube».

19 квітня 1982 року на синглі вийшла «Body Language», яка посіла лише 25-е місце британського хіт-параду. У США композиція також не мала успіху: MTV заборонила показ відеокліпу під приводом занадто відвертої демонстрації оголеного тіла. Наприкінці квітня почалася Фолклендська війна, «Under Pressure» була на першому місці аргентинського хіт-параду. Аргентинський уряд відразу ж заборонив групі в'їжджати у країну і транслювати її музику по каналах мовлення. Альбом «Hot Space» був випущений 21 травня і викликав схвальні відгуки критиків. Мей описав платівку як «спробу правильно грати фанк», але шанувальники «Queen» негативно сприйняли альбом через використання синтезаторів. Незважаючи на комерційний успіх диска (посів 4-е місце), Дікон зазначав, що група була «розчарована» альбомом.

1 червня вийшла балада Брайана «Las Palabras De Amor», преса критикувала виконання деяких рядків пісні іспанською мовою, пов'язуючи це з Фолклендським конфліктом. Пісня посіла 17-е місце хіт-параду, а наступний сингл, «Back Chat», випущений 9 серпня, посів лише 40-у позицію. У грудні «Queen» як найбільш високооплачувані британські виконавці потрапили до «Книги рекордів Гіннеса».

The Works

Виступ «Queen» під час туру The Works Tour у 1984 році.

На початку 1983 року Queen вирішили зробити творчу відпустку, всі музиканти працюють над сольними проектами. Також цієї пори Queen розриває договір з «Електрою» (це рішення обійшлося групі у 3 мільйони доларів), після чого підписує новий контракт з компанією Capitol Records.

У липні Фредді і Джон зустрілися з режисером Тоні Річардсоном для запису музичного супроводу до фільму — екранізації роману Джона Ірвінга «Готель "Нью-Гемпшир"». Однак незабаром стало очевидно, що матеріал групи не підійде для того фільму, «Queen» неохоче відмовилися від цієї ідеї і зосередилася на записі свого нового студійного альбому. Турне, яке планувалося по Латинській Америці не відбулося, таким чином у музикантів з'явився час записати всі свої праці, які й дали назву наступного альбому — «The Works».

На початку 1984 року група знову активізувалася. 26 січня вийшов сингл Тейлора «Radio Ga Ga». До пісні був знятий відеокліп з використанням кадрів з німецького фільму «Метрополіс» 1927 року і задіяні члени фан-клубу. Пісня мала великий успіх і посіла 2-е місце хіт-параду Британії та 1-е місце ще в 19-ти країнах. У лютому «Queen» виступили на італійському фестивалі в Сан-Ремо. 27 лютого виходить «The Works», при записі альбому акцент був зроблений на мелодизм (з дев'яти пісень диска чотири були випущені на синглах) і на фірмовому звучанні «Queen». Скандальним виявився кліп до наступного синглу «I Want To Break Free», випущеного 2 квітня. За пропозицією приятельки Тейлора — Домінік, для зйомок відеокліпу музиканти вбралася у жіночий одяг. Ідея полягала у тому, щоб імітувати персонажів з популярного у Великобританії телесеріалу «Coronation Street». Згодом Роджер аргументував такий сюжет тим, що їм набридли епічні, серйозні відеокліпи і прийшов час пожартувати. Американському каналу MTV кліп видався занадто радикальним і він відмовився показувати його у кількох штатах США. Пісня стала одним з «шедеврів» «Queen» і посіла 3-е місце британського хіт-параду. Однією з примітних композицій альбому стала антиядерна пісня Мея — «Hammer То Fall» яка, потрапила до музичного супровіду фільму «Горець». І пісня — «Keep Passing The Open Windows», яка засуджувала самогубство (тема, що стала традиційною для «Queen»), її назва є цитатою з роману «Готель "Нью-Гемпшир"». У травні група виступила на фестивалі «Золотих троянд» у Монтре. 16 липня на синглі вийшла пісня «It`s A Hard Life» в хіт-параді Британії вона посіла 6-е місце. У тому ж місяці у Мюнхені група почала репетиції перед початком нового турне, в якому група була «посилена» колишнім клавішником «Бумтаун Ретс» Спайком Едні.

У серпні «Queen» їдуть до Бельгії, розпочавши новий тур «The Works Tour», концерти по Європі тривали до кінця вересня. У жовтні музиканти відіграли серію концертів у Бопутатсвані на знаменитому стадіоні «Super Bowl» в скандально відомому концертному комплексі «Сан Сіті», який був включений у «чорний список» ООН через політику апартеїду уряду ПАР. Під час цих концертів у Фредді з'явилися серйозні проблеми з голосом, через що навіть довелося скасувати частину концертів. Від'їжджаючи, «Queen» вирішили направити всі доходи від продажу спеціально випущеного концертного альбому — школі для сліпо-глухонімих дітей у Бопутатсвані. Після повернення додому, групу повідомили — що, здійснивши поїздку у Південну Африку, вона порушила статут союзу музикантів. У зв'язку з цим союз наклав на групу високий штраф. Рок-преса почала критикувати групу за її виступу у Південній Африці, звинувачуючи її в наївності і в расизмі. Надалі негативні наслідки гастролей в «Сан Сіті» довгий час супроводжували «Queen».

10 вересня «Hammer Те Fall» вийшла на синглі («Дуже хороша поп-пісня», — відгукнулася «Мелоді Мейкер»), одночасно з відеозаписом монреальського концерту 1981 року під назвою «We Will Rock You», фільм провалився на великому екрані, проте у відеоформаті концерт посів 1-е місце відеохіт-параду. Восени у списку 200-т найкращих британських альбомів знаходилися не менше 9 альбомів групи.

Наприкінці 1984 року «Queen» випустили спеціальний різдвяний сингл — «Thank God It's Christmas», він посів 21-й рядок хіт-параду. Також цього року «Queen» стала респектабельної групою, отримавши премію «Срібний скрипковий ключ» фонду Нордофф Роббінса за «видатний внесок у британську музику».

1985—1991

«A King of Magic»

1985 рік пройшов під знаком концерта «Рок в Ріо», оголошеного найбільшим рок-фестивалем, що проводився коли-небудь у світі. «Queen» дісталася на цьому заході роль хедлайнерів. «Рок в Ріо» транслювався по всій Південній Америці, однак лише «Queen» випустили свій виступ на цьому фестивалі на відео, яке вийшло в травні 1985 року під назвою «Live In Rio». 13 квітня музиканти вперше вирішили виступити в Новій Зеландії. Примітно, що коли група прибула на місце, то їх зустріла демонстрація анти-апартеїду. Концерт проходив в Окленді на стадіоні «Mount Smart». На цей виступ також приїхав вокаліст групи «Spandau Ballet» Тоні Хедлі. Йому так хотілося побачити виступ «Queen», що він спеціально прилетів з Австралії, де гастролювала його група. Під час виступу на біс він навіть приєднався до «Queen». У квітні того ж року група перебувала в австралійських гастролях. Правда, не обійшлося без проблем. Наприклад, виступ в Мельбурні взагалі пройшов без освітлювальної установки, тому що вся комп'ютерна система, яка відповідала за освітлення, вийшла з ладу. Крім того, під час всього туру безперервно йшов дощ. Незабаром після своїх пригод в Австралії група вилітає до Японії. Їх концерт в «Олімпійському басейні» Токіо знімався компанією NHK для подальшого показу на телебаченні цієї країни. 13-е липня увійшло в історію під знаком глобальної акції «Live Aid», яка проходила на стадіоні «Уемблі» і в Філадельфії. «Queen» стала однією з тих груп, хто виконав свою 20-хвилинну програму. На них дивився весь світ. І преса, і публіка одностайно визнали «Queen» групою, що затьмарила абсолютно всіх. Для «Queen» ця подія виявилася поворотною: незадовго до цього музиканти прийняли рішення відпочити якийсь час один від одного, проте такий успіх надав їм нового ентузіазму і сил.

5 грудня 1985 року в продаж вийшов колекційний набір дисків під назвою «The Complete Works» (укр. «Повне зібрання праць»). Він вийшов обмеженим тиражем, і в нього увійшли всі альбоми групи, випущені до того моменту. Всі альбоми були заново зміксовані із застосуванням цифрової техніки запису, в набір вкладалися два буклети і карта.

У січні 1986 року «Queen» знову повернулася в студію для роботи над новим альбомом. Кінорежисер Рассел Малкехі попросив групу написати тему для свого дебютного художнього фільму, фантастичного епосу під назвою «Горець» з бюджетом 20 мільйонів доларів. Після перегляду робочого варіанту фільму «Queen» погодилися і вирішили записати повний «саундтрек» до фільму. У березні 1986 року «Queen» випустили перший сингл зі свого проекту «Горець» — «A Kind Of Magic» (укр. «Якесь диво»), який посів 3 позицію британського хіт-параду і 1 місце в хіт-парадах 35-ти країн світу. Ця пісня також стала заголовною для однойменного альбому групи, випущеному у травні. Малкехі також став режисером відеокліпу до пісні «A Kind Of Magic», який був знятий на старій студії «Бі-Бі-Сі - Плейхауз». Малкехі також зняв ще один відеокліп «Queen» — до пісні «Princes Of The Universe» (укр. «Принци Всесвіту»), що супроводжував випуск цього синглу в США, в якому знявся Крістофер Ламберт в образі Горця. У Великобританії прем'єра фільму «Горець» відбулася на з'їзді фанів «Queen» у квітні. Альбом посів 1 позицію в Британії і викликав нападки з боку критиків.

«Live Magic»

З червня по серпень 1986 року, протягом восьми тижнів, «Queen» провели турне, виступивши в Скандинавії, Німеччини, Франції, Швейцарії, Іспанії, Ірландії і Великобританії. Після концерту «Лайв Ейд» група була популярна як ніколи. Кількість замовлень на квитки на два концерти на стадіоні Уемблі досягла півмільйона, а квитки на концерт в Ньюкаслі розійшлися за годину.

У новому концертному турне використовувалося нове сценічне обладнання, розташоване навколо величезної п'ятдесятиметрової сцени, а також звукова система «Клер Бразерз» і найбільший в концертній історії каркас для світла. Перед початком гастролей група серйозно репетирувала протягом чотирьох тижнів. Наприкінці свого першого концерту в Стокгольмі Фредді вперше вийшов на «біс» в новому сценічному вбранні: багатометровій оксамитовій «королівській» мантії і позолоченій короні.

«Friends Will Be Friends» була випущена на синглі у червні під час турне (в хіт-параді вона посіла 14-е місце), три місяці потому вийшла «Who Wants Те Live Forever» (посіла 24-го місце).

У липні турне проходило у Британії, всі доходи від концерту в Ньюкаслі були спрямовані до Фонду порятунку дітей. Після свого другого виступу на Уемблі (яке було знято телекомпанією «Тайн Тіз») «Queen» влаштувала прийом в «Саду на даху», в якому брали участь оголені офіціантки, артисти в жіночому одязі, а сама група виступила з коротким концертом, в якому брали участь Фіш (вокаліст гурту «Марілліон», який супроводжував «Queen» в турне), Саманта Фокс і Гері Гліттер.

Після британських концертів «Queen» повернулися до Європи і в кінці того ж місяця виступила перед 80 000 глядачів на будапештському «Непштадіоне». Музиканти були вражені тим, що глядачі, серед яких були не тільки угорці, а й приїхали фани з багатьох східноєвропейських країн, підспівували також злагоджено, як і західні прихильники, і знали всі слова до пісні «Love Of My Life». Група виконала народну угорську пісню «Tavaski Szel». Наприкінці шоу Фредді з'явився на сцені з накинутим на плечі британським прапором, потім вивернувши його навиворіт, він перетворив його на угорський. Відеозапис концерту було випущено в лютому 1987 року (він був зроблений державною угорською кінокомпанією «Мафільм»).

Два тижні потому, повернувшись до Британії, «Queen» виступили перед 150000 глядачів на арені в парку Небуорте в графстві Хертфордшир. В Небуорте «Queen» використовували сцену площею 6000 квадратних футів, 180 колонок динаміків типу S4 фірми «Клер Бразерз», 8 миль кабелів, 5 електрогенераторів на 5000 ампер, а також звукопідсилюючу систему у півмільйона ватт, що включала в себе додаткові батареї динаміків для гасіння відлуння, що покривають звуком весь майданчик. Замість звичайних двох екранів по обидва боки сцени «Queen» вирішили встановити один великий (7 х 9м) екран типу «Стар-віжн» над центром сцени, 25-тонний екран кріпився на верхівці металевого каркаса, для забезпечення безпечного кріплення довелося робити бетонний фундамент і ставити за сценічними конструкціями для противаги величезний резервуар з водою і 25 вагонеток з баластовим піском.

У листопаді знятий «Тайн Тіз» концерт «Queen» на Уемблі був показаний по 4-му каналу з одночасною трансляцією стереозвуку по багатьом незалежним музичним радіостанціям. Його дивилося 3,5 млн британських телеглядачів. У грудні «Queen» випустила сувенір на згадку про своє турне альбом «Live Magic». Незважаючи на те що він не був випущений у США, в Британії альбом розійшовся до Різдва тиражем 400 тисяч примірників і посів 3-е місце. Другий концертний альбом групи був складений із записів трьох концертів «Чарівного» турне 1986 року (на Уемблі, в Небуорте та Будапешті). Деякі критики порахували добірку композицій на диску дивною, оскільки на ньому не було кількох відомих хітів групи, і звинувачували музикантів в тому, що це був не справжній концерт, а лише компіляція найбільш вдалих моментів кількох виступів.

«The Miracle»

У січні 1988 року «Queen» повертаються в студійні стіни для роботи над альбомом «The Miracle».

У травні 1989 року був випущений «The Miracle» (укр. «Диво»), що посів 1-е місце в Британії (альбом став «платиновим» вже за попередніми замовленнями). Випуску диску передував вихід синглу «I Want It All» (укр. «Віддайте мені все»), який дебютував в хіт-параді на 3-му місці. Вперше всі композиції група вигадала спільно (порівну розділивши і відсотки від авторських прав).

Щоб прорекламувати альбом, учасники групи приїхали до студії «Радіо 1», де дали DJ Майку Ріду інтерв'ю. Для останнього це була величезна удача, так як спільного інтерв'ю група не давала протягом довгого часу.

До початку 1989 року загальний тираж платівок «Queen» склав 80 мільйонів екземплярів, а загальна кількість глядачів на концертах групи складала понад 6 мільйонів чоловік.

Для оформлення обкладинки художник Річард Грей використовував технологію комп'ютерного поєднання зображень, склавши з осіб учасників «Queen» єдине обличчя. Обкладинка альбому визвала у публіки чутки про хворобу Фредді. Чутки про слабке здоров'я Фредді також були значною мірою підкріплені його інтерв'ю з диск-жокеєм Майком Рідом, в якому Меркьюрі заявив, що група не має наміру влаштовувати нове турне для розкрутки нового альбому. Однак, у відеокліпі «Breakthru» (укр. «Прорив») Фредді виглядав здоровим. Випущений в липні, «Breakthru» посів 7-е місце в хіт-параді, а в серпні наступний сингл групи, «Invisible Man», вийшов на 12-у позицію; проте два наступних сингли — «Scandal» (укр. «Скандал») і «The Miracle» (укр. «Диво») ледве потрапили до тридцятки.

У серпні вийшов відеозбірка «Rare Video» (укр. «Рідкісні відео»), складений Ханнсом і Руді, до якого увійшли деякі рідкісні зйомки, починаючи з 1973 року. Додаткові архівні матеріали з'явилися і у альбомі «Queen At The Beeb» фірми «Бенд оф Джой». Альбом складається з запису, зробленого групою на студії «Бі-Бі-Сі», в яку входять сім композицій з першого альбому і «Ogre Battle» з «Queen II». Диск лише один тиждень пробув у списку «найкращих альбомів», посівши 67-е місце.

На рубежі 1980-х багато ТВ-каналів, особливо у Великобританії, робили численні програми, присвячені «Найкращому у 80-х». Читачі журналу «TV Times», а також глядачі «Незалежного телебачення» одностайно охрестили «Queen» найкращою групою десятиліття. Музиканти виявилися дуже задоволені подібним визнанням з боку публіки. На церемонію нагородження «Queen» прийшли у повному складі.

«Innuendo»

Після Різдва 1989 року «Queen» розпочали роботу над альбомом «Innuendo». Наприкінці того року альбом «Greatest Hits» посів 4-е місце в категорії «найбільш популярний альбом усіх часів і народів».

Весь 1990 рік тривали сесії запису альбому «Innuendo» (здебільшого в студії "Metropolis Studios" в Лондоні), які були завершені в листопаді.

15 лютого 1990 року «Queen» були удостоєні спеціальної нагороди Британської індустрії грамзапису за видатний внесок у британську музику. Вся група прибула на церемонію нагородження, проте змарніле обличчя Фредді дало зайвий привід пресі з новою силою обговорювати стан його здоров'я (після чого він зробив публічну заяву про те, що почувається чудово). Після церемонії нагородження група влаштувала в ресторані «Граучо» святкування двадцятиріччя своєї діяльності.

У 1990 році в США «Queen» розірвали контракт з «Кепітол», викупивши його, і підписали нову угоду з «Холлівуд Рекордз», що належить корпорації «Дісней», на суму 10 млн фунтів. У грудні вийшла відеокасета з концертом «Queen» 1986 року на Уемблі (режисер Гавін Тейлор).

У січні 1991 року за наполяганням Меркьюрі «Queen» повернулися в Монтре для запису додаткового матеріалу. Спочатку ці композиції планувалося випустити на зворотних сторонах синглів, однак робота пішла настільки успішно, що було вирішено покласти їх в основу наступного альбому.

У січні 1991 року, за місяць до випуску альбому, «Queen» випустили титульну пісню «Innuendo» як 6-ти хвилинний сингл, і він відразу посів 1-е місце в хіт-параді Великобританії.

Альбом надійшов у продаж в лютому і також дебютував на 1-му місці. Журнал «Кью» назвав альбом «чарівним і зачаровуючим», в той час як Тоні Парсонс з «Дейлі Телеграф» висміяв його, назвавши «поміссю "Лед Зеппелін" з естрадною музикою».

Замість звичайного турне в підтримку альбому, про який навіть не могло бути й мови на увазі стану здоров'я Фредді, Брайан поїхав по США, заїжджав на радіостанції, відповідав на запитання шанувальників, грав нові пісні і брав у руки свою гітару, щоб підіграти під деякі старі пісні Queen.

У США альбом зайняв 30-е місце, що для групи було деяким розчаруванням в порівнянні з 24-м місцем альбому "The Miracle", хоча альбом був удостоєний статусом "Gold Record", що послужило надихаючим моментом для початку співпраці групи Queen із звукозаписною студією "Hollywood Records". Замість звичайного турне в підтримку альбому, про який не могло бути й мови на увазі стану здоров'я Фредді, Брайан поїхав по США, заїжджав на радіостанції, відповідав на запитання шанувальників, грав нові пісні і брав у руки свою гітару, щоб підіграти під деякі старі пісні Queen.

Сингли - "I'm Going Slightly Mad", "Headlong" і "The Show Must Go On" - всі потрапили в ТОП 30, але не були так успішні як титульна композиція. Група повернеться на верхівку синглових чартів тільки в грудні 1991 року.

1992—2006

1992 — на «BRIT Awards» Фредді був посмертно нагороджений за «Видатний вклад у британську музику». Крім того, «These Are The Days Of Our Lives» була названа «Найкращим синглом 1991 року». На церемонії Брайан і Роджер заявили про те, що вони мають намір організувати в знак пам'яті про Фредді на стадіоні «Уемблі» грандіозний концерт. Квитки, що надійшли в продаж на наступний день, були розпродані, всі до єдиного 72000, протягом 6 годин. Виступ відбувся в понеділок, в Пасху, 20-го квітня 92-го року. Того дня до Брайану, Джону і Роджеру на сцені стадіону «Уемблі» приєдналися багато зірок, щоб віддати данину пам'яті Меркьюрі. Стадіон виявився заповнений вщент і, крім того, понад мільярд шанувальників дивилося трансляцію по ТБ.     У квітні цього ж року Queen отримують «Ivor Novello» в номінації «Найкращий сингл» за «These Are The Days Of Our Lives». А до Різдва виходить подвійне відео «The Freddie Mercury Tribute Concert», всі кошти від продажу якого були перераховані в «Mercury Phoenix Trust» — фонду, який займався збором коштів від концерту і спрямуванням їх на допомогу хворим на СНІД та ВІЛ-інфікованим.

«Made in Heaven»

1995 — завершується те, над чим Queen працювати ще в 91-му році. Брайан, Роджер і Джон випускають довгоочікуваний альбом «MADE IN HEAVEN». Для багатьох цей акорд став завершальним в ері Queen, так як було оголошено, що даний альбом — останній.

1997 — Навесні Queen знову отримали «Ivor Novello» в номінації «Найкраща пісня» за «Too Much Love Will Kill You». Після смерті Фредді на окремих виступах і записах Queen в різний час як солісти виступали Джордж Майкл, група «Five» і Роббі Вільямс. Але найбільш успішним виявився союз групи з Полом Роджерсом — представником блюз-року. Проект отримав назву «Queen + Paul Rodgers. Return of the Champions». Музиканти їздили на гастролі, виконуючи традиційні пісні «Queen» і пісні Пола Роджерса, при цьому збирали пристойні аудиторії. Між тим, Дікон від участі в новому складі відмовився.

2002 — в лондонському театрі Dominion відбулася прем'єра мюзиклу, присвяченого Фредді, під назву «We will rock you». В основу постановки лягли пісні Queen. Пізніше пішли його національних варіацій в Іспанії, США, Німеччини, Росії та Японії. Через рік, біля того ж Dominion, був відкритий ще один пам'ятник Фредді. Його висота — 8 метрів.

2006 — Брайан заявив про те, що буде записаний новий студійний альбом спільно з Полом Роджерсом.

2007 — На Новий рік виходить сингл Say it's Not True, який був написаний Тейлором. На концертах пісня вже виконувалася. У британському чарті він досяг 90-го місця.

2007-сучасність

«The Cosmos Rocks»

У 2008 році організований новий тур групи. Європейське турне відкрилося благодійним концертом в Харкові. Концерт під назвою «Life must go on!», Організований українським Фондом Олени Франчук (Пінчук) «АНТИСНІД», пройшов увечері 12 вересня на другий за величиною в Європі і сьомий у світі міській площі - Майдані Свободи, і зібрав найбільшу, за оцінками міжнародних експертів, за всю історію групи аудиторію - 350 тисяч чоловік. Було зіграно 28 композицій. Гітарист Брайан Мей заявив, що вперше «Queen» зібрав стільки людей на одному концерті, і написав в той же день у своєму блозі: «Це було перше шоу туру ... Для 350 тисяч харків'ян. У це важко повірити ... Це не описка ... Більше чверті мільйона прекрасних жителів Харкова зібралися на площі Свободи і запалили нас! Вони скандували, сміялися, кричали і плакали ... Це була зустріч, яку важко собі уявити. Ми були натхненні, вражені й навіть часом надто емоційні ... Це був концерт із купою спонтанних і часом безрозсудних моментів ». Вхід на площу був безкоштовним, і музиканти не отримали гонорару за виступ - приймаюча сторона тільки оплатила витрати на проведення концерту і перебування.

15 і 16 вересня 2008 пройшли концерти «Queen + Paul Rodgers» у Росії, в Москві, в спортивному комплексі Олімпійський. У жовтні 2011 року учасники групи повідомили про намір випустити новий альбом з раніше невиданих записів з вокалом Фредді Мерк'юрі, але пізніше відмовилися від цієї ідеї.

6 листопада 2011 учасники групи виступили на церемонії MTV Europe Music Awards. У ролі соліста виступив Адам Ламберт. Кілька музичних газет опублікували повідомлення про те, що, за словами Ламберта, в 2012 році відбудеться його турне з групою, але пізніше сам Ламберт спростував ці чутки в своєму твіттері.

30 червня, напередодні фіналу Євро-2012, на площі Незалежності в Києві відбувся благодійний концерт, присвячений боротьбі зі СНІДом за участю сера Елтона Джона і групи Queen з Адамом Ламбертом. Враховуючи важливість події, і сер Елтон Джон, і група Queen відмовилися від гонорару. 30 червня 2012 Queen з Адамом Ламбертом як вокалістом дали концерт в Києві, а 3 липня пройшов виступ в Москві. 7 липня вони також планували виступити на фестивалі Sonisphere в Небуорте, проте захід було скасовано.

Логотип «Queen»

Незадовго до випуску першого альбому «Queen» Фредді Меркьюрі намалював логотип. Так як він мав спеціальність дизайнера у нього це вийшло не погано. Всі учасники групи «Queen» зображені на логотипі у вигляді їх знаків зодіаку — Джон Дікон і Роджер Тейлор у вигляді двох левів, Брайан Мей у вигляді краба (раку) і сам Фредді у вигляді двох фей. У центрі велика буква Q (Queen) праворуч і ліворуч від неї стоять леви. Краб лежить на букві, а всередині букви корона, на яку дивляться феї. Священний птах Сімург підноситься над усім цим. Логотип «Queen» дуже схожий на герб Великобританії. Група «Queen» використовувала логотип дуже часто — і практично на всіх обкладинках альбомів, і на концертах. Деякі дослідники творчості групи «Queen» вважають, що цей герб потрібно трактувати з релігійної точки зору. І тільки до виходу студійного альбому «A Night At the Opera» — 75 Фредді удосконалив логотип герба і помістив його на обкладинку платівки.

Дискографія

• Queen (1973)
• Queen II (1974)
• Sheer Heart Attack (1974)
• A Night at the Opera (1975)
• A Day At The Races (1976)
• News of the World (1977)
• Jazz (1978)
• The Game (1980)
• Flash Gordon (1980)
• Hot Space (1982)
• The Works (1984)
• A Kind of Magic (1986)
• The Miracle (1989)
• Innuendo (1991)
• Made in Heaven (1995)
• The Cosmos Rocks (2008)

Концертні тури

Номер	Назва	Місце	Дата	Кількість концертів
1	Queen Tour	Велика Британія	13 вересня 1973 — 2 лютого 1974	35
2	Queen II Tour	Велика Британія	1 березня — 2 квітня 1974	22
		США	16 квітня — 12 травня 1974	19
3	Sheer Heart Attack Tour	Велика Британія	30 жовтня — 20 листопада 1974	30
		Європейський Союз	23 листопада — 10 грудня 1974	10
		США	5 лютого — 6 квітня 1975	38
		Японія	19 квітня — 1 травня 1975	8
4	A Night at the Opera Tour	Велика Британія	14 листопада 1975 — 24 грудня 1975	25
		США	27 січня — 13 березня 1976	33
		Японія	22 березня — 4 квітня 1976	11
		Австралія	11-22 квітня 1976	8
5	UK Mini-Tour	Велика Британія	1-18 вересня 1976	4
6	A Day at the Races Tour	США	13 січня — 18 березня 1977	41
		Європейський Союз	8-19 травня 1977	8
		Велика Британія	23 березня — 7 червня 1977	11
7	News of the World Tour	США	11 листопада — 22 грудня 1977	26
		Європейський Союз	12 квітня — 3 травня 1978	15
		Велика Британія	6-13 травня 1978	5
8	Jazz Tour	США	28 жовтня — 20 грудня 1978	35
		Європейський Союз	17 січня — 1 березня 1979	28
		Японія	13 квітня — 6 травня 1979	15
9	Crazy Tour	Велика Британія	22 листопада — 26 грудня 1979	20
10	The Game Tour	США	30 червня — 1 жовтня 1980	46
		Європейський Союз	23 листопада — 18 грудня 1980	17
		Японія	12-18 лютого 1981	5
		Аргентина	28 лютого — 8 березня 1981	5
		Бразилія	20-21 березня 1981	2
		Венесуела	25-27 вересня 1981	3
		Мексика	9-17 жовтня 1981	3
		Канада	24 i 25 листопада 1981	2
13	Hot Space Tour	Європейський Союз	9 квітня — 5 червня 1982	30
		США	21 липня — 15 wrzesnia 1982	34
		Японія	19 жовтня — 3 листопада 1982	6
14	The Works Tour	Європейський Союз	24 серпня — 30 вересня 1984	23
		ПАР	5-20 жовтня 1984	7
		Бразилія	12 i 19 січня 1985	2
		Австралія	13-29 квітня 1985	9
		Японія	7-15 травня 1985	6
15	Magic Tour	Європейський Союз	7 червня — 9 серпня 1986	26
Всього				673

Сольні дискографії учасників

Queen + Paul Rodgers (2005)

Фредді Мерк'юрі

• 1973 — Going Back\I Can Hear Music (під псевдонімом Larry Lurex)
• 1985 — Mr. Bad Guy
• 1988 — Barcelona (з Монтсеррат Кабальє)
• 1992 — The Great Pretender

Брайан Мей

• 1983 — Star Fleet Project
• 1992 — Back To The Light
• 1994 — Live At The Brixton Academy
• 1998 — Another World
• 2000 — OST Furia

Роджер Тейлор

• 1977 — I Wanna Testify (сингл)
• 1981 — Fun in Space
• 1984 — Strange Frontier
• 1994 — Happiness?
• 1998 — Electric Fire
• 2009 — The Unblinking Eye (Everything is Broken) (сингл)

Стиль

Фахівці та історики відносять знамениту у всьому світі рок-музику гурту «Queen» до глем-року, а також хард-року, характерного для 70-х минулого сторіччя. Їх дуже часто порівнювали з найкращими музичними сучасниками такими як: британська рок-група «Roxy Music», «Led Zeppelin» і Девід Боуї. Група «Queen» починали свій дебют як хард-рок група, але все, же були присутні елементи з інших музичних напрямків, які мало можна було віднести до року, простіше кажучи, в їх композицію додавалися музичні елементи з опери, попу та інших жанрів знаменитої традиційної музики. Як коментує відомий музичний критик Філіп Аусландер, деякі знамениті пісні британської рок-групи «Queen» виконувалися з елементами класичної музики і межували з претензією на джазовий стиль. Баклі Пітер вважає виконання групи «Queen» особливою комбінацією таких напрямків як: хард-рок, поп-музики і артистичними здібностями музикантів, що зробила популярною цю групу, яка змогла випередити свій час. Найвизначнішою особливістю звучання цієї групи вважається неперевершений хор з Тейлора, Мея і звичайно ж легендарного британського співака Фредді Меркурі, завдяки якому група і отримала свою популярність.

Вплив

Творчість Queen вплинула на таких виконавців, як Anthrax, Nirvana, Def Leppard, Dream Theater, Extreme, Trivium, Foo Fighters, Franz Ferdinand, George Michael, Green Day, Guns N' Roses, Iron Maiden,"Bri's Soapbox" June 26th. Архів оригіналу за 2013-06-25.  Journey, Kansas, Katy Perry, Keane, Lady Gaga, Manic Street Preachers, Meat Loaf, Metallica, Mika, Muse, Mötley Crüe, My Chemical Romance, Panic at the Disco, Queensrÿche, Van Halen, Radiohead, Robbie Williams, Trent Reznor, Steve Vai, Sum 41, Styx, The Flaming Lips, The Killers і The Smashing Pumpkins.

Учасники гурту

Класичний склад (1971–1991)

• Фредді Мерк'юрі (1946–1991) — вокал. Автор пісень «Богемська рапсодія», «We Are the Champions», «Princes of the Universe».
• Брайан Мей (*1947) — гітара. Автор пісень «Show Must Go On», «We Will Rock You».
• Роджер Тейлор (*1949) — ударні. Автор пісень «These Are the Days of Our Lives», «A Kind Of Magic», «Radio Ga Ga».
• Джон Дікон (*1951) — бас-гітара. Автор пісень «Another One Bites The Dust», «I Want To Break Free».

Сучасний склад

• Брайан Мей — гітара (1970-дотепер)
• Роджер Тейлор — ударні (1970-дотепер)

Учасники ранніх років

• Майк Гроуз — бас-гітара (1970)
• Баррі Мітчелл — бас-гітара (1970–1971)
• Даг Богі — бас-гітара (1971)

Схема

Цікаві факти

• «Queen» — єдиний колектив, чиї сингли посідали верхній рядок британського чарту синглів протягом чотирьох десятиліть поспіль — в 70-х, 80-х, 90-х і 2000-х рр. У 2006 р. збірка «Queen Greatest Hits» була визнана найуспішнішою у продажі платівкою Великої Британії — у цілому в країні було продано 5,4 мільйони копій. «Queen» протрималися в британських чартах довше, ніж «The Beatles»: 1322 тижня проти 1293. Цей рекорд зафіксовано Книгою рекордів Гіннесса.
• Концерт «Queen» відбувся на майдані Свободи в Харкові 12 вересня 2008 р. Організатором концерту виступав фонд «АНТИСНІД» (м. Київ). Благодійний концерт «Queen» у Харкові відкрив європейське турне гурту. Концерт у Харкові зібрав за приблизними підрахунками 350 тисяч осіб.

Бібліографія

• http://www.e-reading.link/bookreader.php/62474/Hougen_-_Polnyy_putevoditel_po_muzyke_Queen.html. London. 1995. ISBN 978-0-7119-4814-3. 
• Brooks, Greg (1995). Queen Live: A Concert Documentary. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-4814-3. 
• Dawson, Mike (2008). Freddie & Me. London: Jonathan Cape. ISBN 978-0-224-08193-1. 
• Dean, Ken; Charlesworth, Chris (1991). Queen: The New Visual Documentary. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-2828-2. 
• Goodall, Nigel; Lewry, Peter (1998). The Ultimate Queen. London: Simon & Schuster. ISBN 978-0-684-82149-8. 
• Gunn, Jacky; Jenkins, Jim (1992). Queen: As It Began. London: Sidgwick & Jackson. ISBN 978-0-330-33259-0. 
• Hodkinson, Mark (2005). Queen: The Early Years. London: Music Sales Limited. ISBN 978-0-7119-6012-1. 
• Hogan, Peter (1994). The Complete Guide to the Music of Queen. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-3526-6. 
• Jackson, Laura (2002). Queen: The Definitive Biography. London: Piatkus. ISBN 978-0-7499-2317-4. 
• Michael, Mick (1992). Queen, In Their Own Words. London: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-3014-8. 
• Nester, Daniel (2003). God Save My Queen: A Tribute. Brooklyn, NY: Soft Skull Press. ISBN 978-1-887128-27-8. 
• Nester, Daniel (2004). God Save My Queen II: The Show Must Go On. Brooklyn, NY: Soft Skull Press. ISBN 978-1-932360-51-6. 
• Purvis, Georg. (2006). Queen: Complete Works. Richmond: Reynolds & Hearn. ISBN 978-1-905287-33-8. 
• Sutcliffe, Phil; Hince, Peter; Mack, Reinhold (2009). Queen: The Ultimate Illustrated History of the Crown Kings of Rock. London: Voyageur Press. ISBN 0-7603-3719-5. 

Посилання

• Офіційний сайт Queen
• Queen Discography
• Переклад пісень Queen

Це незавершена стаття про музичний гурт. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.