U 64
| «U-64» U-64 |
||
|---|---|---|
| Основна інформація | ||
| Тип | підводний човен океанського класу | |
| Під прапором |  Третій Рейх |
|
| Порт приписки | Кіль з 1 квітня 1940 Вільгельмсгафен |
|
| Приналежність | «Крігсмаріне» | |
| Будівництво | AG Weser, Бремен | |
| Замовлено: | 16 липня 1937 | |
| Номер замовлення | 952 | |
| Закладено: | 15 грудня 1938 | |
| Спущено на воду | 20 серпня 1939 | |
| Введений до складу флоту: | 16 грудня 1939 | |
| Кінець служби | 13 квітня 1940 | |
| Загибель: | Затоплена протичовновою авіацією 68°20′ пн. ш. 17°20′ зх. д. / 68.33° пн. ш. 17.33° зх. д. | |
| Бойова служба ПЧ | ||
| Підпорядкованість |  1-а флотилія ПЧ 2-а флотилія ПЧ |
|
| Кількість бойових походів | 1 | |
| Командири: | капітан-лейтенант Георг-Вільгельм Шульц[1] з 20 листопада 1939 | |
| Перемоги: | жодних | |
| Параметри | ||
| Водотоннажність | стандартна — 1 051 т. | |
| підводна — 1 178 т. | ||
| Довжина | 76,50 м (по ватерлінії) | |
| Ширина | 6,76 м | |
| Висота: | 9,6 м | |
| Осадка: | 4,70 м | |
| Технічні дані | ||
| Силова установка | Дизель-електрична, 2 форсованих, 9-циліндрових, 4-тактовних дизеля «MAN» M9V40/46 1 електродвигун SSW GU345/34 |
|
| Потужність | 2 × 2 200 к.с. (дизел.двигуни) 2 × 370 к.с. (електродвигуни) |
|
| Швидкість | 18,2 вузлів (надводна) 7,3 вузли (підводна) |
|
| Максимальна глибина занурення | 230 м | |
| Автономність: | 8 700 миль на 10 вузлах, 64 милі під водою на 4 вузлах |
|
| Екіпаж | 4 офіцери та 44 матроси | |
| Озброєння | ||
| Торпедне озброєння: | 4 × 533-мм носових 2 × 533-мм кормових торпедних апаратів, 22 торпеди або 66 міни TMA |
|
| Артилерійське озброєння | 1×105-мм L/45 з 110 снарядами | |
| Зенітне озброєння: | 1×37-мм зенітна гармата 3.7 cm Flak, 1×20-мм зенітна гармата 2 cm Flak |
|
U 64 — німецький великий океанський підводний човен класу IX-B військово-морських сил Третього Рейху.
Історія[ред. • ред. код]
U 64 була передана до 1-ї флотилії підводних човнів Крігсмаріне у Кілі, а з 1 квітня 1940 переведена до 2-ї флотилії підводних човнів Крігсмаріне у Вільгельмгафен. На ходовій рубці була нанесена емблема ПЧ — лось чи корова, з морди і прямої кишки якої вистрибують торпеди.
6 квітня 1940 о 13.15 ПЧ вийшов у перше плавання і 12 квітня о 23.00 прибув до Нарвіку, супроводжуючи допоміжний крейсер HSK Orion. При підході у Вест-фіорді[2] невдало спробувала торпедувати британський міноносець, через що довелось ухилятись від глибинних бомб. Для ремонту її відвели до Герьянс-фіорду[3] біля Б'єрквіку[4], де в час другої фази битви за Нарвік 13 квітня ще не відремонтований ПЧ був атакований Fairey Swordfish з лінійного корабля HMS Warspite (03). Корпус був пошкоджений кулеметним вогнем і двома 350-фунтовими бомбами, що вибухнули поряд корпусу. Загинуло 8 моряків. ПЧ о 13.45 опустився на дно фіорду на глибині 35 м. 12 морякам вдалось покинути ПЧ відразу, а 27 покинули вже затоплений човен. Їм допомогли гірські стрільці, що були на березі. Екіпаж повернувся до Німеччини, де ними укомплектували U 124. Рештки U 64 підняли у серпні 1957 та утилізували.
Джерела[ред. • ред. код]
- Paul Kemp: Die deutschen und österreichischen U-Boot Verluste in beiden Weltkriegen. Urbes Verlag Hans Jürgen Hansen, Gräfelfing vor München 1998, ISBN 3-924896-43-7 (нім.)
- Clay Blair: Der U-Boot-Krieg, Band 2: Die Gejagten 1942–1945 Wilhelm Heyne Verlag München 1996, ISBN 3-453-16059-2 (нім.)
- Georg Högel: Embleme, Wappen, Malings deutscher U-Boote 1939–1945. Koehlers Verlagsgesellschaft, Herford 2001, ISBN 3-7822-0826-9 (нім.)
