Деякі автори підняли доволі поверхове питання, як праксеологіст буде реагувати на досвід, що суперечить теоремам цієї апріорістичної доктрини. Відповідь: так само, як математик буде реагувати на "досвід" того, що немає різниці між двома і сімома яблуками, або логік на "досвід" того, що А і не-А - ідентичні.
Критикуючи теорію ідеальної конкуренції, Хаєк робить важливі зауваження щодо значення для економічної діяльності конкуренції "неідеальної". Ця стаття хоча і написана характерним важким Хаєковим словом, розкриває надзвичайно важливі концепції вільно-ринкової економіки.
...планова економіка Союзу ССР виживала лише за рахунок того, що в неї повсюдно були вкраплені структури, які діяли на основі приватної, а тому нелегальної ініціативи.
Обсяги виробництва підпільних цехів у порівнянні з держпідприємствами були мізерні. Крім небезпеки були інші чинники. Де взяти достатню кількість матеріалів? Забудьте казочки про відходи. Так, із цього починали, але дуже швидко це джерело зникало. Де придбати необхідне обладнання, або де його виготовити?...
...після війни на протязі 1940-50-х років діяло багато "шарашкіних фабрик" під офіційним дахом влади міст і районів . Називалися вони містпромкомбінатами або райпромкомбінатами, що виробляли цілком легальну продукцію, зокрема, грамплатівки, гучномовці типу "чорна тарілка" і багато інших товарів широкого вжитку. Крім того, були артілі інвалідів, які займалися перукарською справою, ремонтом побутової техніки тощо.
Ці артілі, яких розвелася сила-силенна в різних підвалах та сараюнчиках, стали підґрунтям для створення нелегального виробництва. Лівий товар збували в рундуках на базарах, де не можна було відрізнити правий товар від лівого.
...В 60-х роках усі ці "фірми" або позакривали, або перевели в державну власність з її жорстким контролем витрачання кожної "народної" копійчини з боку правоохоронних органів.
З тих пір підпільні цехи стали рідкістю. А тому – ніякої погоди на ринку взагалі не робили.
Зовсім не беручись критикувати аналіз чи бачення масовості підприємництва Черниша (тим більше, що я погоджуюся, з його висновком про те, що підприємництва в СРСР, навряд чи було достатньо, щоб підтримувати його існування), все ж хочеться трохи узгодити обидві позиції. Так, СРСР дійсно виживав за рахунок вкраплень приватних (ринкових) структур, але не обов'язково в тому значення як це бачить Буковський-Грабоський чи як не погоджується з цим самим баченням Черниш. Ці структури мали більше ціновий, інформаційний, характер. Саме "імпортування" цінової інформації із зовнішніх ринків, що діяли на основі приватної ініціативи, дозволяли плановій економіці використовувати надбання ринкового процесу. Звичайно, це жодним чином не означало повторення досягнень відносно ринкових країні, проте стримувало економіку СРСР від неминучого колапсу.
Крім того, вирішення питань, як економічно ефективно використовувати засоби виробництва також позичалися із зовнішніх ринків. Як завбачливо писав Мізес в "Економічних обчисленнях в соціалістичному господарстві" в 1920 році:
В державних та громадських підприємствах будуть впроваджувати технічні вдосконалення оскільки користь від них можна побачити в подібних приватних підприємствах за кордоном і тому що приватні підприємства, які отримують зиск від вдосконалень, дають поштовх до їх впровадження. На цих підприємствах можливо побачити переваги нововведень, оскільки в умовах приватної власності на засоби виробництва та грошового обігу можна підрахувати ефект від їхнього впровадження, що неможливо за умов соціалізму.
А взагалі тема підпільного і не дуже підприємництва в СРСР, як на мене, дуже цікава. Особливо з погляду австрійської економіки, яка робить особливий наголос на економічній ролі підприємця. Тут можна придумати безліч тем для дослідників економічної історії. СРСР - справжній ласий шматок для австрійської економічної історії. Деякі спроби робилися і раніше (наприклад "Чому провалилася перестройка" Пітера Бетке). але ні масштаб, ні охоплена тематика не є вичерпними.
Доводжу до відома наших львівських читачів, що завтра з 17:00 по 18:30 у "Дзизі" на Вірменській 35 проходитиме відкрита лекція "Людвіґ фон Мізес: львівська ліберальна альтернатива". Прочитає її наш добрий товариш Микола Буник.
В продовження обговорення, як нам вшанувати ювілей Людвіга фон Мізеса. Все обговорення переказувати не буду. Якщо коротко, план такий: встановити меморіальну дошку на будинку, де Мізес провів перші роки свого життя (поки що точна адреса з'ясовується).
Те, що Людвіг фон Мізес народився у Львові знають всі, хто хоч трохи знайомий з його життєвим шляхом. Однак конкретне місце його народження до останнього часу залишалося невідомим.
Проблема встановлення будинку у якому народився відомий економіст і ліберальний мислитель набула актуальності кілька місяців тому, коли з’явилася ініціатива відкрити меморіальну дошку до 130 річниці з дня його народження.
Початкова інформація, яку вдалося знайти, про можливе місце проживання родини Мізесів стосувалася прадіда Людвіга Маєра Рахміля Мізеса. Згідно з даними сайту Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові М. Р. Мізес володів будинками на площі Ринок 18 та вул. Староєврейській 7. Документи Львівського обласного архіву підтверджують цю інформацію. У будинкових книгах з цього архіву можна побачити спільне планування обох будинків і кілька разів зустрічається підпис М. Р. Мізеса. Будинки займають достатньо велику площу, тож можна було припустити, що там могли жити кілька поколінь Мізесів. Але будь-яких доказів цього знайти не вдалося.
Іншою можливістю знайти місце народження Людвіга фон Мізеса був сайт www.jewishgen.org, який містить велику базу даних про єврейські родини. На цьому сайті справді можна побачити інформацію про народження Людвіга та його брата Ричарда, відповідно в1881 та 1883 роках, однак без згадки про місце народження. Проте, сайт дає посилання на архів, звідки ця інформація отримана, а саме на Центральний історичний архів у Варшаві (Central Archives of Historical Records). У відповідь на запит працівники архіву підтвердили, що в них зберігається регістр Єврейської громади Львова, в якому є запис про народження Людвіга фон Мізеса 29.ІХ.1881 (book nr 540, position 867, pages 78-79). Про місце народження у листі з архіву також нічого не згадувалося.
Залишалося відвідати архів у Варшаві, щоб остаточно з’ясувати це питання. Цей останній крок у пошуку місця народження Людвіга зробила львівський науковець Ольга Котовська. Адреса місця народження фон Мізеса згідно архівної сторінки ul. Jagiellonska №13.
Звичайно, на карті Львова цієї вулиці Ви не знайдете. Протягом 19-20 століть ця вулиця кілька разів перейменовувалася і сьогодні названа на честь академіка Гнатюка. Тож будинок у якому народився Людвіг фон Мізес знаходиться у Львові за адресою: вул. Гнатюка, 13.
Чи належав цей будинок Мізесам чи просто винаймався поки що невідомо.
