|
|
 |
| Главная / Весник УПЦ / Обзор прессы |
Ієромонах Лонгін (Чернуха). Принижена святиня, або Особливості брудного піару
01.05.2005 | | Принижена святиня,
або Особливості брудного піару
Ієромонах Лонгін (Чернуха)
Kерівник Інформаційно-просвітницького центру Києво-Печерської Лаври
У рамках демократії просимо слова.
Про нас пишуть — ми відповідаємо.
Газета „Експрес” за 27 січня-3 лютого 2005 р.
Пані Надія Пастернак присвятила свою статтю під назвою „Принижена святиня” сучасному буттю Києво-Печерської Лаври. Та виникають питання. Не без болю в серці...
Якось Надія Пастернак відвідала разом зі своїм колегою-журналістом з Польщі Києво-Печерську Лару. Це було ще у 2001 році, за день до приїзду Папи Римського в Україну. (Цитати зі статті журналістки подано курсивом, збережено назви розділів.)
ДЕРЖАВА В ДЕРЖАВІ
О Боже! Яке ж то все чудове, яке все гарне!...— Не міг намилуватися мій польський колега… Дійсно, Лавра — це дивовижне місце. І дякувати Богові, за 16 років, що минули з моменту відродження її як чоловічого монастиря, були відбудовані та відреставровані храми й корпуси, які протягом сімдесяти років безбожної влади, яка відібрала у віруючого народу і перетворила народну святиню на центр атеїстичної пропаганди, не бачили ремонту й прийшли в занепад. А головне, знову підносяться в ній молитви православного люду, який заснував та зводив її століттями. Лавра відродилася не як музей або концертна зала, а як жива святиня, в якій здійснюється таїна спілкування людських сердець з Богом.
Та це справжній Ватикан на Київських горах…, — продовжував пан з Польщі. Дійсно, якщо порівнювати Лаврську архітектуру з архітектурою ватиканських споруд, то грандіозність та краса вражають і там, і тут. Але духовно — це вже давно різні, самобутні християнські традиції (запитайте у католицьких та православних богословів, вони вам багато чого зможуть розповісти з цього приводу). Тому вимірювати східну святиню західними стандартами просто недоречно. Це свідчить про брак знання духовної культури. Але й тут можна подякувати польському журналістові за комплімент, який, я сподіваюсь, був щирим.
Ви, українці, маєте такі святині й чуєтеся меншовартісними у світі? А ось тут дозвольте запитати: меншовартісними у порівнянні з ким? З поляками? Зі шведами? З німцями або монголо-татарами? А може, з росіянами?
Можливо, моя думка досить суб’єктивна, але подібні погляди мене шокували не раз, тому й висловлюю її.
Я українець. Але ніколи не відчував себе „меншовартісним”. Можливо, це наслідок виховання? Я чомусь не маю комплексу неповноцінності. Я люблю історію своєї держави, мені не байдужі її культура і традиції. Для мене, як православного християнина, особливо приємно і радісно, що Київ є колискою величної віри. Але, на жаль, є ті, хто зверхньо ставиться до нашої нації, вважає наш народ за бидло… Та це їхні проблеми, і таких треба лише пожаліти.
Та це справжня держава в державі — не вгавав гість. І справді мав рацію… А далі йшлося про те, що з Лаври походила агресія, коли в Україну мав прибути Папа Римський, брутальні листівки, заклики, так звані хресні ходи з ченців і бабусь… молитва за те, аби літак з Папою… не міг приземлитися. Далі це порівнювалося з агресією під час останніх виборів, коли йшла пряма агітація за провладного кандидата, причому — з уст найбільшого зверхника Церкви, глави УПЦ Московського патріархату Володимира... Чи це вже журналісти забули про свободу слова, про демократію, які вони так обстоювали під час виборів? І чому, поясніть, одним представникам конфесій (згадаймо мітинги на майдані) можна брати участь у політичних акціях, а іншим не можна? Я не хочу виправдовувати помилок, які були з боку деяких православних нашої Церкви, але, якщо бути об'єктивними, то не все так похмуро. І взагалі, здається вищою мірою журналістської некоректності торкатися двома словами, поверхнево та у вирії емоцій питань, які потребують детального, обміркованого і зваженого дослідження. А тут — усе докупи, все просто, все однозначно… Примітивізм та ще й перекручення думок свого колеги журналіста, який, гадаю, коли говорив про державу в державі, мав на увазі не панування Москви в Україні (такий лейтмотив статті пані Надії), а особливий мікроклімат монастиря, який живе за своїм уставом і нагадує свого роду чернечу державу або той самий Ватикан, що дійсно є державою в державі.
…У жовтні минулого року я не знайшла у кіосках з літературою жодної української книжки…Тобто Ви хотіли сказати „жодної книжки українською мовою”? Погано дивилися, пані Пастернак.
До речі, щодо україномовності самої журналістки. Вона б мала знати, що в українській фразеології не існує прислів'я, яке починається зі слів „У семи няньок…" Це калька з російської. У російській мові є прислів'я „У семи нянек дитя без глаза”. А українською мовою грамотніше було б вжити „Cім баб — сім рад…”, тому що є прислів'я „Сім баб — сім рад, а дитя безпупе”.
Тож "У СЕМИ НЯНЬОК"
Тут журналістка торкнулася досить болючого питання. Але якось дивно. Вона просто майстер по закручуванню або викручуванню мозку!
Та спробуємо розібратися у цьому вінегреті інформації. Отже, усім відоме прислів’я „У семи нянек дитя без глаза”. Тобто, коли багато господарів, ладу нема, ще й навпаки — з'являються проблеми.
Пані Надія свій опис щодо кількості різних господарів на території Лаври та їхньої діяльності починає з інтерв’ю пана Кролевця — директора Історико-культурного заповідника, який повідомляє, що нині цей комплекс споруд належить територіальній громаді міста Києва. У 1988 році, коли відновила свою діяльність Церква, усі ми жили в Радянському Союзі… Чекайте! Хіба ж Лавра почала своє існування з 1988 року? Здається, з 1051-го. І до часів безбожної революції 1917 року вона мала одного господаря — Православну Церкву, належала віруючому народу, який заснував її, плекав, беріг століттями для майбутніх нащадків як скарбницю православної духовності. Але в 1930 році її насильницьким шляхом відібрали у віруючого народу і блюзнірськи перетворили на атеїстичне музейне містечко. Ось з чого треба починати своє журналістське розслідування. І продовжити тим, що й досі так і не повертають Лавру її господарям, а надають лише у тимчасове користування, та ще й погрожують вигнанням. То де ж справедливість? Тепер у Лаврі опинилося чимало організацій, і більшість з них бояться зростання чоловічого монастиря, бо не хочеться звільняти приміщень… Пам'ятаєте казочку про зайчика та лисичку, луб’яну та крижану хатинки? Дуже нагадує.
Територія з режимом „Заповідник" займає 23 гектари. Трохи менша за Ватикан. Але за своєю духовною цінністю лавра не мала б поступатися найбільшим святиням світу. І чого ми причепилися до цього Ватикану, тим більше, що він — не заповідник? І не переживайте: православні люблять свою святиню, до того ж православні всього світу, і вже дуже давно Лавра вшановується як велична святиня. Хіба що не всі доросли до цього розуміння.
Але головний акцент розділу на тому, що Ще зовсім недавно здавалося, що ті ж таки „донецькі” зможуть навіть приватизувати Лавру, і ніхто не скаже ні слова. На щастя… не завжди кривда залишається зверху. Ось і одвели душу! Як кажуть, non comments.
А далі були коментарі. І давали їх такі щирі „православні”, які кожної святої неділі ходять до храму, дотримуються постів, читають Святе Письмо, не заполітизовані, обізнані у тонкощах церковного життя, навіть досить активні „церковні” діячі.
Наприклад, співак і композитор Тарас Петриненко сподівається, що Лавра належатиме єдиній Українській Церкві. Можливо, він зможе пояснити це на основі церковних канонів? Хіба що сам придумає щось новеньке.
Держава мала б нарешті навести в цьому лад, адже свого часу вона дуже втручалася у релігійну сферу, наробила багато кривди. Тепер приходить час, коли треба виправляти ситуацію. Золоті слова, Тарасе! І якщо держава менше втручатиметься у релігійне життя, буде більше користі і для Церкви, і для держави.
Лесь Танюк, голова Комітету Верховної Ради з питань культури та духовності (цікаво, що розуміється під духовністю?) вважає, що Лавра мала залишитися на міжконфесійному рівні, так, як Софія Київська. Звичайно, пану Танюку байдуже, що в Софії не здійснюється богослужіння… А хіба для цього наші славетні предки зводили храми? Хіба для того, щоб вони стояли, немов забальзамовані мумії? А та конфесія, продовжує Лесь Танюк, яка зараз у Лаврі, почала нищити зразки барокової культури. Наприклад, знищено погріб Мазепи, зробили там багато іншої шкоди. А чому б не сказати, скільки вкладено праці у відновлення храмів, печер, корпусів, зелених насаджень? І все це зробила Церква. А щодо погреба Мазепи, то виникає питання: „Чи сам пан Танюк знає, про що він говорить?!” Об’єкт, який отримав назву погреба Мазепи, знаходиться на території Верхньої Лаври, а монастир займає територію Нижньої, тому аж ніяк не міг його знищити. От і робіть, дорогі читачі, висновки…
А ось і зірка розкольників — так званий патріарх Київський і всієї України-Руси Філарет (Денисенко) (до речі, що це за держава згадується в його титулі? Здається, такої держави не існує!) —сподівається на те, що Лавра буде передана Помісній Українській Церкві: Час цей наближається, тому що виросло нове покоління, яке психологічно не сприймає підпорядкованості Росії. Оце так психологія! Ставка робиться на тих, хто не обізнаний ні в питаннях церковної історії, ні в питаннях віровчення, каноніки та основ духовного життя. Таким можна навіть сказати, що в лавру нині не може зайти навіть православний віруючий. Мені люди скаржилися (?!), що там їх не допускають до причастя, не хочуть сповідати… Пане Філарете, для чого ж такий фарс? Хіба Ви не знаєте церковного права, за яким забороняється навіть молитися з єретиками та розкольниками, а тим більше дозволяти їм брати участь у Таїнствах Церкви? Ви ж це знаєте! Тож і поясніть людям, просвітіть їх! Чи може, Ви скасували ці правила? Сміливий крок… Борони нас, Боже, від такої самовпевненості!
Філаретова заява про те, що в Лавру не може зайти навіть православний віруючий і що людей не допускають до причастя, наштовхнула мене на думку поцікавитися і порівняти, скільки людей причащається в УПЦ-КП, а скільки в УПЦ. Для чистоти дослідження в один і той самий день — другу неділю Великого посту — підрахували кількість причасників у кафедральних соборах двох конфесій, а за другими літургіями — в монастирях. Чесно кажучи, не дуже приємно було проводити таке дослідження, але життя змусило… Володимирський собор (УПЦ КП) — 170 причасників, Трапезний храм (УПЦ) — 638; Михайлівський собор (УПЦ КП) — 54, Києво-Печерська Лавра (УПЦ) — 250.
„Принижена святиня” — так назвала свою статтю Надія Пастернак. А хіба не брехня принижує святиню, хіба не розпалювання ворожнечі між братніми народами та серед своїх же братів? Багато виникає запитань… Але діамант і в грязюці залишається діамантом, а пил і на небі є брудом.
| | Смотрите также: |
|
|
 |
Поиск |
| |
Архив Вестников УПЦ
|
| |
|
|
Новости недели |
| | 11.10.2007. КИЕВ. Блаженнейший Феодор II, Папа и Патриарх Александрийский и всея Африки, с паломническим визитом прибыл в Украину | | | | | | 08.10.2007. ПОЛТАВА. Полтавська Духовна Семінарія готується до відзнак своїх історичних ювілеїв | | | | | | 07.10.2007. КИЕВ. В Киевских духовных школах состоялась конференция посвященная памяти святителя Димитрия Ростовского | | | | | | 05.10.2007. КИЕВ. Митрополит Владимир освятил купол и два накупольных креста в Оболонском районе | | | | | | 03.10.2007. КИЇВ. Фестиваль «Покров-2007» щиро запрошує всіх до участі | | | | | | 21.09.2007. КИЕВ. Украинская Православная Церковь празднует день Рождества Пресвятой Богородицы | | | | | | 21.09.2007. КИЕВ. Лаврский музей продолжает вести себя, как собака на сене | | | |
|
Анонсы событий |
| | Фестиваль Православного кино "Покров" объявляет новый конкурс
На пятом, юбилейном фестивале будет учреждена новая номинация. Жюри будет оценивать фильмы снятые на мобильный телефон. "Мы хотим, чтобы православное кино не имело границ — говорит директор фестиваля Александр Акулов — мы подозреваем что первый такой конкурс не привлечет много участников, но надеемся что это обратит внимание на такую возможность для православного кинематографа. Мобильный телефон есть почти у каждого, и любой человек может быть режиссером и оператором своего фильма. Может снять то, что не возможно "поймать" на большую камеру!". Напоминаем, что пятый Международный фестиваль православного кино "Покров", пройдет в Киеве с 10 по 14 октября. Окончательный срок приема заявок – 1сентября 2007 года. Подробнее смотрите на сайте фестиваля: www.pokrovkino.com
| | | | | | 23– 25 октября
По благословению Предстоятеля УПЦ, Блаженнейшего Митрополита Киевского и всея Украины Владимира, Украинская Православная Церковь проводит ІІ Международный фестиваль православных хоров «Глас Печерский-2007», к участию в котором приглашаются церковные хоры из Украины, России, Грузии, Сербии, Латвии и Румынии.
Место и время проведения: г. Киев, Свято-Успенская Киево-Печерская Лавра, храм во имя преподобных Антония и Феодосия Печерских (Трапезный).
Начало выступлений в 17:00. Вход бесплатный
Контактное лицо: Ремизов Игорь Владимирович
(тел.: +380 67 327-57-64) E-mail: remizov@ukr.net
| | | |
|
Главная
